Спортивна година

Спортивна година

«Народні ігри України»

Мета: розширити та закріпити знання дітьми народних ігор України, вдосконалити навички  бігу у різних напрямках; закріпити знання народних лічилок, приказок до ігор; виховувати повагу до народних традицій рідного краю, взаємодопомогу та дружні стосунки у колективі.

 Хід роботи:

  Вчитель: сьогодні у нас з вами не звичайна спортивна година. Ми покажемо іншим дітям народні ігри, які ми розучили на протязі року, а ще навчимо грати в одну з цих ігор інших дітей.

Учень: 

Гей, збирайтесь, любі друзі,

Погуляємо на лузі,

Бо скінчилася зима,

І настала вже весна.

Виходять діти, вдягнені в одежу з елементами українського костюму.

Хлопці до дівчат: А нумо з нами гратися хочете?

Дівчатка: Та ви ж хіба вмієте?

Хлопці: 

Та ми гру гарну знаємо «Вовк та лисичка», вас навчимо та самі пограємо. ( За допомогою лічилки вибирають вовка та лисичку)

Вийшла киця із-за моря,

Стала битися, колотитися,

Круть, верть,

Вийди геть!

Вибравши вовка та лисичку ( всі інші лисенята) діти починають гру.

Вовк і лисичка

«Вовк», присівши, начебто копає ямку. До нього підходить «лисичка», за яку тримаються одне за одним «лисенята». «Лисичка» приказує:

- Тричі, двічі обкручусь,
Вовку в вічі подивлюсь.
А тоді заводить розмову з «вовком»:
- Вовче! Вовче! Дай води.
- До колодязя піди.
- Боюсь гадюк.
- Так налякай.
- Не вмію.
- А ти так: пулі, пулі, лясь, лясь!

Показуючи, б'є в долоні. За ним і «лисенята» так само. А лисичка знову просить:

- Та ні, вовче, дай води!

- Піди до верби.

- Боюся жаб.

- Так потопчи.

- Не вмію.

- А ти так: тупу, тупу.

Тепер усі: «лисенята» й «лисичка» – починають тупотіти ногами. А «вовк» кидається, щоб когось зловити, промовляючи:

- А до моря жаб їсти!

«Лисичку» він не чіпає. Оббігає. А котрого з «лисенят» упіймає, тому бути «вовком».

Гра повторюється один раз.

Дівчинка до хлопців: Гарна ваша гра, та краще нашої нема!

Хлопці: Тож тоді і нас навчить!

Дівчата: Знову будемо лічить! А гра в нас цікава, треба кота та мишу вибрати, кіт – хлопець, а мишка – дівчинка.

Дівчата вибирають мишку, а хлопці – кота.

Їхала карета, Шинник, бринчик, сам сокол,

Дзвоном дзвонить, Через поле перейшов,

Вийшла пані, Ніжки, ручки поколов,

Лічить коні: Дзень! Брязь!

Раз, два, три, вийди ти! Вийшов золотий князь.

Кіт і миша

Обрані кіт і миша стають посередині кола, в якому хлопчики поміж дівчаток. Тримаються міцно за руки, йдуть неквапливо по колу і промовляють:

А до нори, мишко, до нори,

А до золотої комори.

Мишка – у нірку,

А котик – за ніжку:

– Ходи сюди! –

А що ж то за мишка –

Не втече,

А що ж то за котик –

Не дожене!

Мишка – у нірку,

А котик – за ніжку:

– Ходи сюди, ходи сюди!

Коли піднімають руки вгору, «миша» тікає від «кота». Він кидається за нею, але перед ним опускають зчеплені руки, не дають вискочити. Як прорветься й спіймає «мишу», то ті, хто не видержав, виходять на середину кола, й гра продовжується.

Гра повторюється один раз.

Хлопці до дівчат: Гарна ваша гра, а скільки гостей до нас прийшло, та хіба ж ми і їх грати не навчимо.

Дівчата: А давайте їм «Ріпку» покажемо чи «Колесо»!

«Ріпка» або «Колесо»

Спершу стають, узявшись за руки, в коло, обличчям до середини. А тепер, не розчіплюючи рук, треба повернутися очима в поле, назовні. Одна пара підіймає руки вгору, утворюючи ворота, в які й проходять усі, не розриваючи рук.

Потім коло крутиться. Усі приказують:

–Варена ріпко, держись кріпко!

Хто обірветься, тому дістанеться!

Хто впаде, стає посередині кола. Коли вже коло не охоплюватиме тих, хто всередині, то почнуть заново, якщо не стомляться.

Дівчата і хлопці після показу діляться на декілька команд (по кількості класів, які присутні на заході) і вчать дітей грати у гру. Після закінчення гри підсумок спортивної години.

Вчитель: сьогодні ми з вами познайомилися з українськими народними іграми, вивчили нову гру з нашими гостями і будемо раді навчити всіх нашим іграм наступного разу.