Самопідготовка - одна із форм організації навчального процесу в групі продовженого дня.

Це щоденні заняття, на яких школярі самостійно виконують домашні завдання в строго відведений час. Самостійна робота на цих заняттях передба­чає вироблення навичок самоосвіти, самовиховання і сприяє всесторонньому розвитку особистості учня. При цьому вини­кають нові можливості в розвитку і формуванні в учнів позити­вного відношення до навчання, стійких інтересів і навиків для подальшої самоосвітницької роботи. Весь зміст роботи в годи­ни самопідготовки спрямований на всебічний розвиток і вдос­коналення одержаних умінь самостійної роботи, формування навиків раціонального використання навчального часу. Вихова­тель групи продовженого дня під час самопідготовки повинен підтримувати потрібний для самостійної роботи порядок і за­безпечити успішне виконання домашніх завдань всіма учнями.

Вихователь покликаний:

-   створити сприятливі умови для занять і забезпечити уч­нів необхідним навчальним приладдям;

-   всіляко розвивати й удосконалювати вміння і навички уч­нів самостійно працювати;

-   поєднувати  індивідуальну самостійну  працю учнів  із фронтальною колективною роботою групи;

-   формувати в учнів навички раціонального використання часу, відведеного на виконання домашніх завдань;

-   привчати дітей до певного порядку виконання домашніх завдань залежно від предмета і змісту навчального матеріалу;

-   організовувати різні види і форми занять;

-   подавати своєчасну індивідуальну допомогу;

-   диференційовано контролювати роботу учнів;

-   прищеплювати учням уміння і навички самостійно пере­віряти виконані завдання;

       -   сприяти розвитку творчої ініціативи й кмітливості у вихованців.

Організовуючи самопідготовку в групі продовженого дня, вихователь повинен дотримуватися таких вимог:

-  у підготовчий етап самопідготовки включати різноманітні цікаві завдання, задачі на логічне мислення, усні обчислення, щоб налаштувати дітей на подальшу роботу;

-  забезпечити самостійну навчальну роботу учнів та їх ди­сципліну;

-  дотримуватися бюджету часу на виконання домашніх завдань;

-   не перетворювати самопідготовку в урок;

-   формувати в учнів під час самопідготовки навички само­контролю;

-  здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до учнів з урахуванням рівня їх самостійності;

- допомагати учням, коли їм це необхідно;

-   використовувати наочність, дидактичні ігри;

-   дотримуватися   встановлених структурних етапів само­підготовки.

Самопідготовка складається із п'яти структурних етапів,

першим з яких є підготовчий етап. Він включає:

-   організаційний момент (1-3 хв), створення санітарно-гігієнічних умов для виконання домашніх завдань;

-   фронтальну та індивідуальну перевірку готовності учнів;

-   використання різних форм та методів виховання та роз­витку самостійності та самоконтролю (пам'ятки про виконання письмових та усних завдань, таблиці, схеми, ігрові моменти);

- встановлення зв'язку уроку та домашнього завдання, роз'яснення змісту домашнього завдання, інструктаж, повторення правил, виконання аналогічних вправ, прикладів.

Організовуючи роботу в групі продовженого дня, потрібно в першу чергу створити необхідні умови для занять на само­підготовці. Класні кімнати повинні бути прибрані, провітрені; необхідні навчальні посібники, словники, підручники, пам'ятки.

Другим етапом самопідготовки є самостійна робота учнів. У завдання вихователя на цьому етапі самопідготовки вхо­дить:

- здійснювати диференційований підхід до учнів у залежності від рівня їх самостійності та проводити індивідуальну роботу з трьома умовними групами учнів:

1       група - учні, які вміють працювати самостійно (призна­чення з них помічників-консультантів);

2       група - учні, які ще не зовсім оволоділи навичками само­стійної праці під час самопідготовки;

3       група - учні, які зовсім не вміють самостійно працювати;

-   формувати навички раціонального використання часу;

-   поєднувати фронтальну та індивідуальну форми роботи;

-   надавати своєчасну допомогу окремим учням.
Самопідготовка в групі продовженого дня частіше всього повинна починатися із знайомства зі змістом завдання, вияс­няються можливі труднощі, разом із вихователем обговорю­ється, що потрібно повторити, щоб виконати дане домашнє завдання.

У планах вихователів по організації самопідготовки особ­ливу увагу потрібно приділяти використанню дидактичних ма­теріалів, форм контролю за роботою учнів, допомозі відстаю­чим учням. Вихователь повинен передбачити, чим будуть за­йматися учні, які раніше всіх виконали завдання, як будуть під­водитися підсумки самопідготовки.

Найважливішим моментом при привчанні школярів до ре­гулярної, систематичної підготовки домашніх завдань є навчи­ти їх економії сил і часу. Дітей необхідно навчити раціональ­ному розподілу своїх сил, озброїти їх технікою індивідуальної розумової роботи. Завдання вихователя - так побудувати на­вчальний процес, щоб він сприяв успішному засвоєнню шко­лярами правил, методів організації самостійної роботи по ви­конанню домашніх завдань, навчив би їх правильно планувати розумову роботу. Більшість школярів береться за виконання домашніх завдань, не намітивши плану дій, не продумавши порядку організації власної роботи, не встановивши послідов­ності дій, не розподіливши час і власні сили. Недостатня ефек­тивність роботи школярів на самопідготовці пояснюється тим, що в них не вироблені навики організації і планування само­стійної роботи. Тому вихователі повинні привчити дітей до са­мостійності, але при цьому пам'ятати, що успіхи дітей у навчанні і темпи роботи бувають різними: одні діти працюють повільніше, інші - швидше, для одних певні предмети є важ­кими, для інших - ні і т.д.. Все це повинно враховуватися вихователем.

      Самопідготовка як індивідуальна самостійна робота дити­ни повинна бути побудована диференційовано, як по змісту і часу, так по характеру контактів учнів з вихователем. Дифере­нційований підхід повинен забезпечувати постійну зміну характеру педагогічного керівництва: від спільної діяльності учнів і вихователя до діяльності, яка цілком побудована на саморегуляції і самоконтролі, коли учень оволодів основними прийома­ми навчальної діяльності. Навчити дітей правильно розподіляти час і роботу необхідно по тій простій причині, що рамки са­мопідготовки обмежені. Економний розподіл часу при максима­льному досягненні результатів повинен стати для кожного учня правилом. Також учні повинні засвоїти, що чим більше завдань, тим значніше навантаження, викликане їх виконанням, тим ретельніше вони повинні підходити до організації і планування своєї роботи на самопідготовці. Практика показує, що потрібно рекомендувати учням виконувати важчі завдання на початку самопідготовки. Одноманітні завдання на самопідгото­вці викликають у школярів більшу втомлюваність. Перехід від одного виду роботи до іншого підтримує працездатність на відносно високому рівні більш тривалий період. Особливістю самопідготовки є те, що кожний учень повинен виконувати домашнє завдання і поратися зі всіма його труднощами. Якщо ж на занятті ведеться пояснення, колективне виконання завдан­ня, то втрачається сам зміст проведення самопідготовки. Велику увагу при організації самопідготовки потрібно приділяти фізкультхвилинкам, вправам для очей, музичним перервам для того, щоб дати можливість дітям відпочити і з новими силами продовжити роботу.

     Третій етап самопідготовки - це контроль за виконанням домашніх завдань учнями. Він включає самоперевірку (учні самостійно контролюють виконання кожного домашнього за­вдання) та взаємоперевірку (в парах), самоконтроль та взає­моконтроль.

     Четвертий етап - заключний контроль вихователя. На цьому етапі вихователь контролює виконання учнями домашнього завдання, дозволяє переходити від одного виду домашнього завдання до іншого після самоконтролю. За 15-20 хв до закінчення самопідготовки повідомляє, що скоро будуть підводитися підсумки навчальної роботи (стимулює навчальну діяльність учнів).

  Заключний етап самопідготовки - це підведення підсумків. На цьому етапі вихователь повинен:

-   проаналізувати якість роботи кожного учня, групи учнів;

-  відмітити старанних у роботі;

-   кращі роботи учнів відібрати на виставку.
Бали в зошити вихователь не ставить.

     Широко практикуються різноманітні форми контролю, підведення підсумків самопідготовки: фронтальна, індивідуально колективна, вибіркова, перевірка в окремих учнів, самоперевірка і взаємоперевірка, перевірка виконаного завдання учнями - консультантами.

     Врахування та дотримання цих дидактичних вимог щодо організації самопідготовки учнів групи продовженого дня сприятиме більш ефективному здійсненню педагогічного керівництва домашніми завданнями учнів.

     Самопідготовка, будучи невід'ємною частиною навчального процесу, його логічним продовженням, включає систему самостійних вправ, які забезпечують повторення, засвоєння, поглиблення матеріалу, який вивчався на уроці, а також формування навиків самостійної роботи з книгою, вміння самим добувати знання. В процесі організації самопідготовки потріб­но враховувати рівень підготовки учнів по даному предмету, індивідуальні особливості, схильності кожного учня. На уроці вчителем визначається ступінь складності та обсяг домашньо­го завдання. Для 2-4 класу домашнє завдання повинно стано­вити 1/4 обсягу завдань на уроці. Якщо ж вони перевищені, то позитивного результату самопідготовки досягти важко. Успіх самопідготовки великою мірою залежить від рівня проведеного на уроці закріплення. Якщо на уроці закріплення матеріал було погано організовано, то учні в своїх самостійних роботах допускають багато помилок, на виправлення яких потрібно вихователеві шукати додатковий час. Важливо і те, в якій формі проводиться виконання  учнями завдань для домашньої роботи. Якщо вчитель повідомляє тільки номер завдання, то це не гарантує належного його виконання. Вчитель вчить дітей, як працювати самостійно і виконувати його завдання. Вихователь організовує роботу дітей на самопідготовці, забезпечує потрібний порядок, виробляє вміння самостійно вчитися, виконуючи завдання вчителя, бере під свою опіку слабших учнів. Вихова­тель - не вчитель, він не веде пояснення, закріплення матеріалу, не визначає завдань для домашньої роботи. Все це повинен робити вчитель. Але ефективність самопідготовки не завжди залежить від передбачливості вчителя. Його зусилля будуть зведені до нуля, якщо вихователь не зуміє забезпечити неперервність педагогічного процесу, правильно організувати підготовку дітей до виконання домашньої роботи після активного відпочинку. Постійне й організоване виконання завдань,яке відбувається в один і той же визначений час, виробляє в дітей звичку готувати уроки. В молодшому шкільному віці ця звичка виникає швидко і надовго.

     Найбільш бажаними і привабливими для дітей є групи, в які ходять учні одного класу (клас-група). Якщо продовжений день у таких групах добре організований і став частиною єдиного навчально-виховного процесу, то успішне виконання домашнього завдання всіма дітьми класу має велике значення для вчителя на наступному уроці. Він знає, що всі школярі достатньо добре підготували домашнє завдання на самопідготовці, тому при плануванні може опускати цей етап уроку. Скоротивши час на перевірку домашнього завдання, він може збільшити його на інші етапи уроку, наприклад, пояснення, або закріплення матеріалу. Але в зв'язку з тяжким економічним становищем у державі, недостатнім фінансуванням такі групи-класи зустріти в теперішній час можна дуже рідко. Більшість груп становлять діти різних класів, діти, які не мають належного домашнього нагляду, діти, слабші в навчанні. Відповідно, в них різні домашні завдання. Тому для вихователя самопідготовка є найважчим і найвідповідальнішим моментом у групі продовженого дня.

Організація раціонального режиму самопідготовки для учнів у відповідності з їх віком і психофізіологічними особливостями, створення нормальних санітарно-гігієнічних умов, введення розумного співвідношення часу для виконання домашніх завдань і відпочинку дають можливість досягти найбільшої ефективності самопідготовки.

Основний етап самопідготовки - виконання завдань. Вихователь спостерігає за роботою групи, допомагає окремим учням, контролює, перевіряє, аналізує і веде облік виконання. Він забезпечує порядок і дисципліну, стежить, щоб учні додержували всіх вимог до самостійної роботи.

Щоб діти краще засвоїли відповідні вправи, вихователь проводять колективні дидактичні ігри. Якщо ж матеріал складний, учні разом з вихователем колективно складають план.

Готуючись до роботи, вихователі, як правило, добирають потрібні наочні посібники: таблиці, картки, малюнки, геометричні фігури... Завдяки такій організації самопідготовки учні не тільки глибше засвоюють навчальний матеріал, а й набувають міцних практичних навичок, привчаються працювати самостійно.

Для виконання деяких усних завдань, зокрема, для вивчення віршів, вироблення навичок виразного читання, потрібні  особливі умови. Діти з розвиненою слуховою пам'яттю читають пошепки. Клас поступово звикає до цього робочого шуму, який не заважає зосереджено працювати. А вихователь забезпечує певний порядок; усуває подразники, які відвертають увагу учнів (голосне читання, розмови та ін.). А от учням з слабкою зоровою пам'яттю потрібно з вихователем перебувати у тісному мовленнєвому контакті, їм потрібна індивідуальна допомога.

Однією з основних формотворчих умов організації самопідготовки є те, щоб учням було цікаво та не було перевантажень. Потрібно проводити фізкультхвилинки, розминки, перерви через кожні 25-30 хвилин роботи. Вихователі стежать за тим, щоб діти правильно сиділи, правильно тримали ручки, олівці, систематично провітрювали класну кімнату. Один з найважливіших обов’язків вихователів груп продовженого дня - учити дітей працювати, розвивати й удосконалювати навички самостійності в навчальній роботі. Важливо привчити учнів чітко й акуратно виконувати письмові завдання, навчити самостійно і систематично працювати з книжкою, переборювати труднощі і доводити почату справу до кінця, тримати в порядку навчальні посібники (підручники, зошити, письмове і графічне приладдя).

Особливу увагу слід звертати на вироблення в учнів раціональних форм і методів самостійної роботи над навчальним матеріалом.

Вихователь повинен бути активним учасником самопідготовки і в процесі її вчити учнів навичок культурної розумової праці.

Потрібно вчити своїх вихованців тому, як готуватися до виконання домашніх завдань, як організовувати своє робоче місце, як швидко знаходити в підручнику потрібну сторінку, заголовок  статті,  номер задачі, вправи. Всі ці  «дрібниці» складаються в певну систему розумової праці, сприяють під­несенню якості знань, умінь і навичок  учнів.

     У сучасних умовах людина повинна одержувати інформацію швидко, а отже, читати, писати, обчислювати в оптимальному темпі. Уповільнений темп читання і письма - одна з поширених причин недостатнього засвоєння навчального матеріалу. Учень,  що погано читає, - це потенційно «важкий» учень, який зустріне на своєму шляху багато труднощів у навчанні. В.О.Сухомлинський радив педагогам особливу увагу звертати на те, що і скільки діти читають вголос.

Щоб встановити, які завдання учні виконують з кожного предмета, вихователь переглядає класний журнал, щоденники учнів, з'ясовує це у чергових по групі, у вчителя-класовода, а віднедавна - дізнається в щоденнику взаємоінформації вчителя і вихователя.

     З’ясувавши зміст домашніх робіт, вихователь опрацьовує відповідну методичну літературу, готує наочні посібники, визначає спосіб перевірки, підведення підсумків.

 Зокрема, щоб діти вдосконалювали техніку письма каліграфії, вихователь дає їм завдання на списування тексту з дошки або підручника. Застосовують і такі форми самостійної роботи, як розв'язування задач і вправ за зразком, виконаним на дошці, хорове читання та заучування текстів, усна лічба тощо.

Найкраща книга не дасть готової відповіді на безліч запитань, що виникають у процесі роботи з учнями. У кожній конкретній  ситуації педагог повинен вибирати відповідні методи впливу на всіх учнів і окремого вихованця.

Самопідготовка як засіб створення оптимальних психолого – педагогічних умов для індивідуального розвитку молодших школярів

Самопідготовка — обов'язкове заняття дітей у групі продовженого дня.

Завдання вихователя при самопідготовці

У групі продовженого дня створюються сприятливі умови для організації навчальної діяльності учнів як єдиного процесу пізнання на уроці та під час самостійної роботи самопідготовки. Успішність навчальної роботи залежить від того, наскільки органічно пов'язані урочна і позаурочна діяльність учнів. У групі продовженого дня вчитель має більше можливостей для систематичного формування навичок навчальної праці школярів і виховання в них позитивного ставлення до навчання. Самопідготовка сприяє систематичному закріпленню та засвоєнню знань. Єдність навчального процесу на уроці та самопідготовки формує в кожного учня вміння і бажання інтелектуально працювати як індивідуально, так і в колективі, працювати регулярно та систематично.

Самопідготовка повинна носити цілеспрямований характер. Задача вчителя полягає в умінні знайти таке завдання, яке викликало б у школярів зацікавленість у роботі та бажання виконати її якомога краще. А для цього треба вміло спланувати і активізувати діяльність школярів під час самопідготовки, здійснювати диференційний підхід до учнів, використовувати можливості навчального кабінету. Це підвищить ефективність самостійної роботи, скоротить час підготовки домашнього завдання. Саме така робота вимагає від учителя педагогічної майстерності.

Недоліки організації роботи самопідготовки

На жаль, великим недоліком роботи групи продовженого дня є перетворення самопідготовки на заняття репетиторством. При цьому у школярів зникає почуття відповідальності та самостійності, з'являється утриманська психологія: за невстигання відповідає вихователь.

Іншим недоліком стало використання самопідготовки як додаткових занять для невстигаючих учнів. Нерідко її перетворюють на повторення або продовження уроку, організацію повторних контрольних робіт та тестування.

Суттєвим недоліком є невміння вихователів спрямовувати роботу на розвиток самостійності дітей, що підміняється роботою вчителя з одним учнем біля дошки і механічним списуванням записів іншими. Також має місце зайва опіка та надмірна допомога при виконанні завдань, що призводить до втрати активності та бажання вчитися.

Часто неекономно використовується час, відведений на самопідготовку, і тому вона виходить за рамки регламенту. Допускаються перевантаження школярів навчальними заняттями, не дотримуються організаційні та санітарно-гігієнічні вимоги.

Організація самопідготовки

Самопідготовка — це щоденне навчальне заняття учнів у групі продовженого дня. Самопідготовка складається з таких частин: підготовка до роботи, самостійне навчання, підведення підсумків.

Підготовча частина триває 5-10 хв. В цей час учні складають план роботи, з'ясовують зміст завдання, виділяють головне в роботі, отримують консультації про необхідний дидактичний матеріал, посібники.

Самостійне навчання складається із загальної та індивідуальної роботи.

Наприкінці самопідготовки підводиться короткий підсумок, вказуються позитивні сторони та недоліки в роботі учнів, оцінюється виконання завдань.

Діти повинні знати, скільки часу їм відводиться на розв'язання задачі та прикладів, на виконання граматичних вправ, на підготовку усних завдань. Тому доречно у класі мати годинник - це допомагає вихователеві та школярам раціонально використовувати кожну хвилину. Однією з головних проблем організації самопідготовки є саме проблема раціонального використання часу, який відводиться на виконання домашніх завдань. Дуже важливо, щоб діти швидко і повністю включались в роботу. Вчасний початок приготування домашнього завдання - необхідна умова впливу на якість завдання. Уміння діяти послідовно, самостійно планувати цю послідовність — важливий фактор успішності самопідготовки.

Визначення часу на самопідготовку зазначено в Статуті школи. Через 45 хв. самопідготовки доречна невелика перерва. За 10 хв. до самопідготовки дітям дається час на неорганізований відпочинок за межами приміщення, де проводяться заняття. У цей час класна кімната провітрюється, у ній проводиться вологе прибирання.

При самопідготовці учнів других класів велику роль відіграє учитель, бо діти ще тільки вчаться, як треба самостійно працювати. Саме в цей період необхідно приділити значну увагу роботі з пам'ятками. Вчитель повинен пояснювати, як треба виконувати завдання, давати зразки виконання вправ, поступово підводити їх до самостійної підготовки.

Приступаючи до роботи, учні повинні уявляти, у якій послідовності вони будуть працювати над розв'язанням задачі та виконанням вправи. Виконуючи вправу, вони спочатку повинні уважно прочитати завдання до неї, визначити, яким правилом скористуватись при її виконанні. Якщо треба, учні знаходять це правило, читають його, наводять свої приклади. Діти вчаться  користуватись словниками, схемами, додатковими текстами.

Труднощі полягають у тому, що не всі діти однаково розвинені: одні виконують роботу повільно, інші – швидше і можуть за цей час упоратись із більш складним завданням, але всі вони повинні виконати домашнє завдання. Тому треба подати його дітям так, щоб воно стало посильним для одних і не надто легким для інших. Відомо, що умовно діти поділяються на три групи. Але той самий учень може належати до однієї групи з математики і зовсім до іншої з української мови, переходити з однієї в другу по мірі поліпшення або погіршення його знань.

На превеликий жаль, завдання дається однакове для всіх, але учням третьої групи найбільше потрібна допомога вчителя, попереднє пояснення, пояснювальна картка (схема, рисунок, питання). Сильні діти отримують додаткові завдання, які розвивають мислення, допомагають відстаючим, контролюють їх.

Велику роль відіграє самопідготовка в залученні учнів до роботи з книгою, розвитку самостійності, вмінні отримувати знання з різних джерел.

Самопідготовка — не урок, тому оточення тут вільне, при необхідності учні розмовляють пошепки, тихо підходять до вчителя, коли потрібна допомога, або вчитель підходить до учня. Допомогу школярі можуть отримати і від своїх товаришів.

Самопідготовка служить показником роботи на уроці. Вихователь сприяє виробленню у школярів навичок планування навчальної роботи, розподілу сил і часу; розвитку уваги, пам'яті, мислення, мовлення; пробудженню бажання більше знати, використовувати свої знання на практиці. А це, у свою чергу, викликає інтерес до самоосвіти, позитивне ставлення до навчання.

Діяльність вихователя спрямована на вироблення у дітей звички працювати самостійно, регулярно і систематично. При цьому ведеться робота з формування позитивних рис характеру, життєво важливих якостей особистості.

Організаційні задачі вирішуються вихователем шляхом створення обставин, які спонукають дітей до виконання завдань учителя й підтримання порядку, необхідного для успішної роботи. Він вимагає чіткого дотримання режимних вимог, економного використання часу, відведеного на навчальну роботу, в умовах суворого регламенту.

Вимоги до самопідготовки

Самопідготовка — обов'язкове заняття дітей у групі продовженого дня. На ньому виконуються тільки домашнє завдання. У процесі роботи здійснюється закріплення знань, умінь і навичок на практиці. Для результативності самопідготовки вихователь встановлює певний порядок, якого обов'язково дотримуються всі вихованці. Нормальний хід самопідготовки можливий при виконанні організаційно-дисциплінарних, гігієнічних, дидактичних та виховних вимог. До організаційно-дисциплінарних вимог належать:

1.      Обов'язковість щоденної самопідготовки.

2.      Економний розподіл часу, відведеного на заняття.

3.      Забезпечення порядку на робочому місті. Наявність всіх необхідних для занять підручників і приладдя.

4.      Обов'язкове дотримання кожним учнем правил дозволу та заборони.

Правила заборони. Не можна:

•   запізнюватись на заняття;

•   витрачати неекономно час на роботу;

•   порушувати тишу;

•   відволікати увагу товаришів;

•   виходити з класу, рухатись в ньому без дозволу;

•   займатись сторонніми справами;

•   розмовляти з вихователем у повний голос;

•   давати голосно консультації;

•   недобросовісно виконувати завдання;

•   ухилятися від виконання завдань;

•   створювати шум поза класом, коли дозволили вийти.

Вихователь групи продовженого дня, керуючись цими вимогами під час самопідготовки, зможе підтримувати порядок самостійної роботи та впливати на її результат.

Вихователь — не вчитель, а самопідготовка — не урок. Тому вихователь використовує інші заходи впливу на учнів. Вони носять гуманний характер.

Для переконання школярів у корисності самопідготовки, вихователь використовує пояснення, прохання, поради, умовляння. Під час самопідготовки доцільно використовувати методи привчання, випробування. Вихователь впливає на дитину різними засобами піклування, захисту, допомоги. Він повинен заспокоїти, підбадьорити учня в разі невдачі.

Великий виховний ефект дає використання засобів заохочення: довіра, підбадьорення, схвалення, натхнення, похвала. Але вихователь має бути дуже обережним щодо засобів покарання, користуючись лише зауваженнями, засудженнями, недовірою, обмеженнями. Доречною була б відмова від засобів нав'язування, повчання, нотацій, які, на жаль, ще притаманні вихователям групи продовженого дня.

Показники результативності самопідготовки

Кожен вихователь завжди зможе перевірити, чи правильно він керує самопідготовкою молодших школярів і які результати його виховної діяльності. Для цього вихователь постійно спостерігає за такими показниками: інформованість, дисциплінованість, організованість, активність своєї групи на самопідготовці.

Інформованість дітей відбивається в умінні:

1.      Швидко знайти в щоденнику домашнє завдання.

2.      Відповідне знаходження його в підручнику.

3.      Учень знає, як виконувати домашнє завдання, де необхідно шукати довідку при труднощах.

4.      Він діє відповідно інструкції.

5.      Дотримується послідовності дій.

6.      Не звертається за поясненням до вихователя та товаришів.

7.      Не потребує сторонньої допомоги.

8.      Уміло користується посібниками, приладдям.

9.      Швидко усуває помилки, які з'являються у процесі роботи.

10.  Виявляє впевненість у правильності виконання завдання.

Дисциплінованість виявляється у вчинках дітей:

1.      Всі учні з'являються на самопідготовку вчасно, без запізнень.

2.      Працюють самостійно.

3.      Дотримуються тиші та порядку.

4.      Без дозволу вихователя не пересідають на інше місце.

5.      Без потреби не звертаються до вихователя.

6.      Стежать за поставою під час роботи.

7.      Дотримуються чистоти та порядку на своєму робочому місці.

8.      Стежать за охайністю одягу, зачіски, рук.

9.      Дотримуються правил шанобливого та уважного ставлення до вихователя.

10. Товаришують з одногрупниками.

11. Бережно ставляться до шкільного майна, своїх речей та речей товаришів.

Організованість групи наочно відбивається в діяльності вихованців:

1.      Усе підготовлено до виконання домашніх завдань.

2.      На робочому місці немає нічого зайвого.

3.      Економне використовує час на окремі етапи виконання завдання.

4.      Чітко планує індивідуальну роботу.

5.      Швидко та позитивно реагує на вказівки вихователя.

6.      Уміло усуває зовнішні перешкоди.

7.      Правильно розуміє вимоги самопідготовки.

8.      Дотримується організаційного порядку самопідготовки.

9.      Вимагає організованості своїх товаришів.

Про активність дітей під час самопідготовки можна робити висновок коли:

1.      Старанно і в темпі працюють над завданням.

2.      Охайно і ґрунтовно виконують всі дії згідно з завданнями.

3.      Встигають все зробити вчасно.

4.      Встигають провести перевірку своєї роботи.

5.      За своїм бажанням використовують довідковий матеріал.

6.      Діють самостійно без сторонньої допомоги.

7.      Допомагають товаришам, консультуючи їх.

8.      Беруть участь у взаємоперевірці виконаної роботи.

9.      Знаходять допущені помилки і пояснюють їх.

10. Допомагають вихователеві у з'ясуванні завдань, в організації взаємодопомоги та взаємоконтролю.

Маючи уявлення про ці показники, вихователь певною мірою може виправити і покращити керування самопідготовкою та контроль за виконанням завдань.

Індивідуальна робота вихователя групи

Індивідуальна робота з відстаючими учнями входить у коло обов'язків вихователя. Вона здійснюється в різних формах. Головне — піклування про дітей, яким вона вкрай необхідна. Співчутливе ставлення до педагогічне запущених малят, особлива увага до них, створення сприятливих умов для їхнього розвитку, встановлення особистого контролю за їхніми успіхами в навчанні — задача вихователя.

Педагогічна турбота про таких дітей під час підготовки безпосередня і опосередкована. Безпосередня турбота можлива тільки за наявності особистої участі вихователя у виконанні завдань учнем. Дитина безпосередньо відчуває опіку, контроль, а Інколи і примушення з боку вихователя. Це робиться відкрито, вся група знає і сама надає допомогу товаришеві.

Найбільш розповсюджена форма індивідуальної роботи — вчасна допомога учням. Якщо спостерігається відставання в навчанні, вихователь повинен негайно допомогти дитині у виясненні незрозумілого, відпрацюванні навчальних умінь і навичок шляхом додаткових пояснень, вправ, повідомити вчителя про невстигання. Спільно з ним долати перешкоди відставання. Такої допомоги потребують:

а)     учні з уповільненими процесами засвоєння;

б)     учні, які не оволоділи новим матеріалом на уроці;

в)     учні, які не відвідували з якихось причин уроки.

Дітям з уповільненими процесами засвоєння потрібна більш серйозна допомога вихователя, погоджена з учителем. Спільна діяльність учителя і вихователя повинна забезпечити стабільність успіхів таких учнів у виконанні самостійних навчальних завдань самопідготовки. Допомога ця надається з урахуванням індивідуальних особливостей учня, які мають бути відомими як учителеві, так і вихователю. На їх основі будується план надання допомоги. Вихователь виконує в цьому випадку розвиваючу функцію.

Школярам, які не оволоділи новим матеріалом, вихователь організовує пояснення, розучування, залучаючи до цього дітей, які успішно виконали завдання.

Вихованцям, які не відвідували заняття з якихось причин і не подолали самостійно труднощі в навчанні, надається тимчасова допомога. Інколи до цього залучаються батьки. Як тільки учень матиме змогу самостійно виконувати домашнє завдання, вихователь зразу ж припиняє допомогу. Не слід забувати, що самопідготовка — це самостійна робота дітей при виконанні навчальних завдань учителя. Якщо вихователь безрозсудно надаватиме допомогу, знизиться рівень самостійності вихованців.

У групі завжди є діти, які потребують особливого піклування:

а)       діти, які мають відхилення у здоров'ї;

б)       діти з вадами зорового, слухового, мовленнєвого апарату;

в)       діти, які живуть у неблагонадійних сім'ях.

До кожної такої дитини треба знайти свій підхід. Якщо школяр швидко стомлюється, то протягом самопідготовки треба регулювати його навчальне навантаження. Якщо у нього вади в мовленні, то необхідно їх виправляти. Увагою треба оточити дітей з неблагонадійних сімей. Але вихователь повинен пам'ятати, що кожна дитина мусить відчути його піклування, тактовність, чуйність, увагу. Зробити самопідготовку не тяжкою повинністю, а радістю, яка б приносила задоволення від досягнутого – першочергове завдання вихователя. Піклування про всіх і про кожного — справа нелегка. Практика показує, що у групах, де дбайливий вихователь, після урочна навчальна праця не пригнічує вихованців. Діти платять за це чуйністю і довірою. Під час самопідготовки вони показують свідому дисциплінованість. Контроль — одна з ефективних форм перевірки індивідуальної роботи самопідготовки. Він може мати вигляд спостережень, перевірок, оцінювання діяльності молодших школярів.

Спостереження допомагають накопичувати інформацію про робочий стан групи і окремих учнів, дозволяє передбачити потенційні можливості вихованців.

Перевірка показує продуктивність праці школярів. За вибором вихователя перевіряються різні моменти навчальної роботи дітей.

Оцінювання – останній етап кінцевого вибору засобів і шляхів впливу на хід та результат самопідготовки. Це двоякий процес: з одного боку педагог оцінює власну діяльність, з іншого – діяльність учнів. Оцінювання діяльності учнів не супроводжується аналізом помилок, а супроводжується схваленням або засудженням вчинків учнів під час самопідготовки. Вихователь використовує не тільки словесні висловлювання, а також жести, міміку, щоб не влаштовувати зайвого шуму і не відволікати дітей від роботи.

Рекомендації щодо організації і керівництва самопідготовкою

Сьогодення підвищує відповідальність школи за здоров'я учнів, рівень їх вихованості, всебічну підготовку до життя та праці. Велика роль у цьому відводиться вихователеві групи продовженого дня, бо саме з ним діти перебувають більшу частину часу (5-6 годин щодня). Тому вихователям потрібно дотримуватись рекомендацій щодо організації і керівництва самопідготовкою:

1.      Створення оптимальних матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, естетичних умов праці.

2.      Створення сприятливого мікроклімату в колективі групи.

3.      Організація раціональних прийомів самопідготовки:

а)     дотримання послідовності самопідготовки (підготовча частина, самостійна робота над виконанням домашнього завдання, підведення підсумків);

б)     використання пам'яток з навчальних предметів;

в)     вироблення в дітей навичок виконання необхідних послідовних дій;

г)     правильний розподіл часу, нормування його при виконанні домашніх завдань.

4. Вироблення навичок самостійної роботи шляхом бесід, роз'яснень, переконань, рекомендацій, вправ.

5.      Організація індивідуальної роботи з урахуванням вікових і психологічних особливостей школярів.

6.      Надання допомоги дітям, які не встигають у навчанні з різних причин (не відвідування уроків, уповільнений процес засвоєння, які не оволоділи новим матеріалом).

7.      Організація роботи учнів — консультантів, взаємодопомоги між дітьми.

8.      Навчання дітей прийомам самоконтролю. Заохочення якісного виконання домашніх завдань.

9.       Погодження дій вихователя і учителя. Дотримання нормативних вимог до домашніх завдань.