Блог методичних рекомендацій для вихователів ГПД: Група продовженого дня щодня стає однією з провідних форм організації життєдіяльності молодших школярів.

Вступ

Група продовженого дня щодня стає однією з провідних форм організації життєдіяльності молодших школярів.

Батьки все менше часу приділяють дітям і все більше – своїй професійній діяльності, а це призводить до того, що багато учнів молодших класів після уроків залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Виникає порожнина, що може заповнитися негативом.

Допомогти дитині сформувати та реалізувати свій пізнавальний і творчий потенціал, соціально адаптуватися, навчитися плідно використовувати свій вільний час – є одним із головних завдань школи, що розв’язується за допомогою групи продовженого дня.

Група продовженого дня є однією із форм виховання дітей і допомагає організувати найсприятливіші умови для їх відпочинку, навчання і виховання, поєднання навчально-виховної роботи на уроках і в позаурочний час. Вона забезпечує, ураховуючи вікові особливості, їх розумовий, моральний, естетичний, фізичний, духовний розвиток, створює умови для організації продуктивної праці, надає можливості для всебічного виявлення і розвитку індивідуальних здібностей,

Запитів та інтересів дітей. Практика доводить, що ГПД стає найнеобхіднішою умовою в успішній роботі навчального закладу. Наявність групи дедалі частіше стає для батьків визначальним критерієм у виборі навчального закладу для навчання їх дітей.

Нормативні документи

Положення
про групу продовженого дня
загальноосвітнього навчального закладу



ЗАТВЕРДЖЕНО 

постановою Кабінету Міністрів України 

від 5 жовтня 2009 р. N 1121

1. Це Положення встановлює порядок утворення, комплектування та організації навчально-виховного процесу групи продовженого дня загальноосвітнього  навчального закладу незалежно від типу і форми  власності (далі група продовженого дня).

2. Під час організації навчально-виховного процесу групи продовженого дня загальноосвітній навчальний заклад керується Конституцією і законами України, статутом загальноосвітнього навчального закладу, наказами МОН та цим Положенням.

3. Група продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу державної та комунальної форми власності функціонує за рахунок коштів відповідних бюджетів, а приватної форми власності - за рахунок коштів засновника (власника) та інших джерел, не заборонених законодавством.

4. Під час організації навчально-виховного процесу групи продовженого дня загальноосвітній навчальний заклад державної та комунальної форми власності може надавати платні освітні послуги на договірній основі згідно з переліком платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 38 (Офіційний вісник України, 1997 р., число 4, с. 30).

5. Основними завданнями групи продовженого дня є:

- організація самостійної роботи учнів із закріплення та поглиблення знань, умінь та навичок, набутих на уроках;

- створення сприятливих умов для формування учнівського колективу та надання кваліфікованої допомоги учням у підготовці до уроків і виконанні домашніх завдань;

- організація індивідуальної, групової та колективної роботи учнів;

- організація дозвілля учнів;

- формування в учнів ціннісних орієнтацій;

- здійснення заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я учнів,

на їх психічний  та  фізичний  розвиток,  набуття навичок здорового способу життя; 

- виховання позитивного ставлення до суспільно-корисної праці;

- надання допомоги батькам або особам, які їх замінюють, у вихованні учнів.

6. Учасниками навчально-виховного процесу групи продовженого дня  є керівник загальноосвітнього навчального закладу, учні, вихователь та інші педагогічні працівники, батьки або особи, які їх замінюють, психолог, бібліотекар, медичний працівник закладу, а також вчителі, керівники гуртків, спеціалісти позашкільних установ і організацій, які мають педагогічну освіту.

Права і обов'язки учасників навчально-виховного процесу групи продовженого дня визначаються Законами України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", статутом загальноосвітнього навчального закладу, правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами МОН та цим Положенням.

7. Рішення про утворення групи продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу державної та комунальної форми власності приймає його керівник за погодженням з місцевим органом виконавчої влади та органом  місцевого самоврядування, а приватної форми власності - за погодженням із засновником (власником).

8. Група продовженого дня утворюється за наявності:

- необхідної навчально-матеріальної бази;

- умов для організації денного відпочинку (сну) в групі продовженого дня, сформованої з учнів першого класу;

- умов для організації харчування відповідно до Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу.

9. Наповнюваність групи продовженого дня здійснюється згідно з наказами МОН.

10. Рішення про зменшення чисельності учнів групи продовженого дня приймає керівник загальноосвітнього навчального закладу за погодженням з місцевим органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування.

11. Відносини між загальноосвітнім навчальним закладом і батьками або особами, які їх замінюють, з питань організації навчально-виховного процесу групи продовженого дня регулюються цим Положенням.

12. Зарахування учнів до групи продовженого дня та  їх відрахування здійснюються згідно з наказом керівника загальноосвітнього навчального закладу на підставі відповідної заяви батьків або осіб, які їх замінюють. Заяви про зарахування учнів до групи продовженого дня приймаються на початку кожного навчального року, як правило, до 5.

13. Група продовженого дня може комплектуватися з учнів одного  класу, кількох класів (зокрема, перших або других, або третіх), кількох різних класів, але не більш як чотирьох вікових груп. Режим роботи  групи продовженого дня розробляється відповідно до Державних санітарних правил і норм улаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу, ухвалюється педагогічною радою і затверджується керівником загальноосвітнього навчального закладу.

14. Режим роботи групи продовженого дня повинен передбачати:

1) організацію:

- прогулянки тривалістю не менш як одна година 30 хвилин (для учнів перших - четвертих класів);

- харчування тривалістю не менш як 30 хвилин;

- суспільно-корисної праці;

- денного відпочинку (сну) в групі продовженого дня, сформованої з учнів першого класу, тривалістю не менш як одна година 30 хвилин;

2) виконання домашніх завдань для учнів другого класу тривалістю 45 хвилин, третього класу - одна година 10 хвилин, четвертого класу - одна година 30 хвилин, п'ятого - шостого класів - дві години ЗО хвилин, для учнів сьомого класу - три години;

3) проведення: - спортивно-оздоровчих занять для учнів першого класу тривалістю не  менш як 35 хвилин, другого - четвертого класів - 40 хвилин, для учнів п'ятого - сьомого класів - 45 хвилин;

 - занять у гуртках, секціях, екскурсій.

15. Тривалість перебування учнів у групі продовженого дня становить шість годин на день, а за наявності відповідної заяви батьків або осіб, які їх замінюють, може зменшуватися.

16. Для організації денного відпочинку (сну) в групі продовженого дня, сформованої з учнів першого класу, адміністрація загальноосвітнього навчального закладу облаштовує відповідне приміщення з додержанням вимог законодавства щодо охорони праці, правил протипожежної безпеки,  санітарно-гігієнічних та  державних будівельних правил та норм.

17. Відповідальність за збереження навчального обладнання покладається на вихователя та інших педагогічних працівників групи продовженого дня.

18. План роботи вихователя групи продовженого дня погоджується із заступником керівника загальноосвітнього навчального закладу і затверджується керівником такого закладу.

19. Планування навчально-виховного процесу групи продовженого дня, подання статистичних звітів здійснюються відповідно до наказів МОН.

20. Оплата праці вихователя та інших педагогічних працівників групи продовженого дня проводиться відповідно до законодавства.

21. Для організації навчально-виховного процесу групи продовженого дня на належному рівні керівник загальноосвітнього навчального закладу:

 - створює умови для охорони життя і здоров'я учнів, організації їх харчування і відпочинку;

 - несе відповідальність та здійснює контроль за харчуванням учнів групи продовженого дня, додержанням санітарно-гігієнічних і санітарно - протиепідемічних правил та норм, медичним обслуговуванням, організацією навчально-виховного  процесу  групи продовженого дня;

- затверджує режим  роботи групи продовженого дня,  план роботи вихователя, графік харчування учнів.

22. Норми та порядок організації харчування учнів групи продовженого дня встановлюються відповідно до норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004  р. N 1591 (Офіційний вісник України, 2004 р., N 47,

ст. 3107), та наказів МОН.

23. Медичне обслуговування учнів групи продовженого дня здійснюється медичним працівником загальноосвітнього навчального закладу та закладу охорони здоров'я в установленому порядку.

24. Контроль за охороною здоров'я учнів групи продовженого дня здійснюють органи охорони здоров'я.

Інструктивно-методичні матеріали

«Створення безпечних умов організації навчально-виховного процесу в групі продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу»

І. Загальні положення

Інструктивно-методичні матеріали розроблено відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону праці».

Державна політика з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності в галузі освіти базується на ряді принципів, з яких основними є пріоритет життя і здоров’я учасників навчально-виховного процесу, повна відповідальність роботодавця, власника або уповноваженого ним органу, керівника загальноосвітнього навчального закладу (далі – навчального закладу) за створення належних, безпечних і здорових умов праці і навчання, запобігання нещасних випадків та професійних захворювань.

Безпечні умови навчання і праці створюються відповідним середовищем, що сприяє зміцненню здоров’я, збереженню життя і не спричиняє травмування учасників навчально-виховного процесу.

Проведення занять у групі продовженого дня повинно відповідати вимогам безпеки відповідно до:

Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу (ДСанПіН 5.5.2.008-01), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14 серпня 2001 року № 63;

Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2004 року № 601, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2004 року за № 1121/9720;

Положення про групу продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 жовтня 2009 року № 1121;

Державних будівельних норм ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 27 червня 1996 року № 117;

Правил пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України, затверджених наказом Міністерства освіти України, Головного управління Державної пожежної охорони МВС України від 30 вересня 1998 року № 348/70, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 17 грудня 1998 року за № 800/3240 (далі – Правила пожежної безпеки);

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533;

Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 01 серпня 2001 року № 563, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 року за № 969/6160 (далі - Положення про організацію роботи з охорони праці).

ІІ. Основні вимоги безпеки під час навчально-виховного процесу

Організація і проведення навчально-виховного процесу у групі продовженого дня в початковій та основній школах здійснюється вихователем, учителем іншим працівником навчального закладу (далі - вихователь). Склад групи продовженого дня і прізвище вихователя затверджуються наказом керівника навчального закладу на початку начального року.

Навчальні приміщення (класні кімнати, кабінети) повинні бути віддалені чи ізольовані від приміщень, що є джерелами шуму, запахів (майстерні, спортивні, актові зали, їдальні, харчоблоки тощо) та об’єктів можливої підвищеної небезпеки для учнів.

Приміщення для відпочинку (сну) учнів 1 класу слід обладнувати в окремій кімнаті (блоці), де відсутні шуми та запахи. Під час сну вихователь має стежити за учнями, котрих розміщують на другому ярусі ліжок, утримуючи в належному стані поручні, паски для їхнього страхування. Тривалість відпочинку (сну) першокласників 1,5 год.

У приміщеннях навчального закладу, зокрема, в класних кімнатах (кабінетах) температура повітря повинна бути 17 – 20 ºС, у спальних приміщеннях – 18 – 20 ºС.

Відповідно до вимог повітряно-теплового режиму класні кімнати (кабінети) слід провітрювати на перервах. Наскрізне провітрювання навчальних приміщень слід здійснювати до початку і після закінчення занять, на великих перервах. Фрамугами та кватирками слід користуватися протягом всього року. Вікна дозволяється відчиняти вихователю або техпрацівникові у приміщеннях лише 1-го поверху. На другому та третьому поверхах можна відкривати лише фрамуги, кватирки.

У разі несправності будь-якого шкільного обладнання, меблів учні мають негайно припинити користування ними, вихователь повинен повідомити про це керівника або завідувача господарською частиною навчального закладу.

Пожежна безпека в групі продовженого дня забезпечується відповідно до Правил пожежної безпеки, зокрема, не дозволяється використовувати джерела відкритого вогню (свічки, гасові лампи та ліхтарі тощо), нестандартні електронагрівальні пристрої з метою опалення класних приміщень, використовувати електроплитки, електрочайники, кип’ятильники для приготування їжі, за винятком спеціально обладнаних приміщень.

У разі виникнення пожежі вихователь має негайно організовано вивести учнів з приміщення навчального закладу згідно з планом евакуації, повідомити про це адміністрацію навчального закладу, викликати службу порятунку за відповідним номером телефону. При евакуації вихователю необхідно переглянути усі шафи, столи, де учні могли б заховатися, останнім вийти з приміщення класної кімнати, закривши щільно вікна і двері, щоб полум’я не поширювалось до інших приміщень.

При незначному загорянні слід негайно відключити електроприлади та загасити полум’я первинними засобами пожежогасіння, можна збити полум’я одягом, накрити мокрою тканиною. Таку роботу виконують вихователі, технічні працівники (дорослі). Вогнегасники мають розміщуватися на стендах або пожежних щитах, про місце знаходження яких зазначається у планах евакуації зі шкільного приміщення.

Для практичного застосування правил безпеки під час евакуації необхідно проводити навчальну евакуацію учнів під час проведення Дня цивільного захисту в навчальному закладі.

У класній кімнаті (кабінеті) групи продовженого дня мають бути розміщені правила поведінки учнів на прогулянках, інструкції з пожежної та електробезпеки, правила дорожнього руху тощо.

ІІІ. Організація та безпечне проведення навчально - виховної роботи

з учнями у групі продовженого дня

3.1. Вимоги щодо організації навчально-виховного процесу

Відповідальність за життя і здоров’я учнів під час проведення занять у групі продовженого дня покладається на вихователя, який проводить їх.

Під час проведення занять у групі продовженого дня учням дозволяється перебувати в класних кімнатах, кабінетах, спортзалі, шкільних майстернях лише під наглядом вихователя, користуватися спортінвентарем, займатися на спортивних майданчиках з тренажерним спортивним обладнанням після проведення вихователем інструктажу з безпеки проведення таких занять. Під час проведення спортивних занять учні мають користуватися спортивним одягом та взуттям, що відповідають їхньому розміру.

Учням не дозволяється залишати територію навчального закладу без дозволу вихователя. Це може призвести до небезпечних ситуацій, що спричиняють нещасні випадки.

Одним із видів діяльності учнів у групах продовженого дня є рухлива активність на повітрі до початку самопідготовки (прогулянки, рухливі і спортивні ігри, суспільно – корисна праця на пришкільній ділянці тощо), а після завершення самопідготовки – участь у заходах емоційно-розвивального характеру (робота в гуртках, ігри, вікторини, підготовка і проведення концертів художньої самодіяльності тощо). Тривалість прогулянки для учнів протягом дня має бути не меншою, ніж 1,5 год.

Під час самопідготовки учні мають дотримуватися правил безпечної поведінки, як під час уроків. Учнів, які виконали завдання самопідготовки раніше інших, слід завантажити іншими видами робіт з навчальної діяльності (за вибором учня).

Для профілактики стомлюваності, зору, зняття напруження та формування правильної постави учнів початкової і основної школи на заняттях (уроках) у групі продовженого дня слід проводити фізкультпаузи, фізкультхвилинки, гімнастику для очей (через кожні 15 – 20 хв навчальної діяльності протягом заняття).

На перервах учні повинні дотримуватися правил безпеки: не бігати коридорами, не штовхатися, не застосовувати фізичну силу проти товаришів, не влаштовувати бійки, не ображати інших тощо, не сідати на підвіконня, перила східців, елементи системи опалення тощо. Рухатися коридором слід з правого боку, підніматися та спускатися на поверхи приміщення - сходинками праворуч.

Для організації і контролю порядку у другій половині навчального дня (групах продовженого дня) призначається щоденне чергування вихователів згідно з графіком, затвердженим керівником навчального закладу.

Учні мають виконувати вказівки вихователя, чергового вихователя (учителя) щодо дотримання правил безпечної поведінки, адекватно реагувати на зауваження та пропозиції дорослих, чергових учнів.

До господарських, технічних приміщень навчального закладу вхід учням без дозволу вихователя забороняється.

Під час роботи в групі продовженого дня вихователь повинен звертати увагу учнів на вимоги безпеки до об’єктів можливої підвищеної небезпеки на території навчального закладу, перелік яких визначається керівником навчального закладу в плані роботи з цивільного захисту.

Ігри з учнями на території навчального закладу слід проводити, як правило, на ігрових майданчиках, засипаних піском або гравієм, чи ділянках з трав’яним покривом (засіяних невисокою травою).

Не дозволяється стороннім особам відвідувати учнів під час проведення занять без дозволу чергового вихователя (учителя), чергового заступника керівника навчального закладу.

На підставі заяви батьків (осіб, які їх замінюють) дозволяється відпускати учнів у зручний для батьків час у супроводі дорослих (родичів, старших учнів, інших осіб, які вказані у заяві). Якщо за заявою батьків (осіб, які їх замінюють) учневі дозволено залишати групу продовженого дня і самостійно прямувати додому після закінчення занять, відповідальність за здоров’я і життя учня несуть батьки (особи, які їх замінюють).

Після закінчення занять у групі продовженого дня учні в супроводі вихователя організовано залишають класну кімнату (кабінет) і приміщення навчального закладу.

Після закінчення занять у групі продовженого дня чи позакласних заходів перебування учнів у приміщенні та на території навчального закладу не дозволяється.

3.2. Вимоги до організації суспільно - корисної праці

та робіт з самообслуговування учнів

Під час проведення занять у групі продовженого дня учні беруть участь у різних видах трудової діяльності навчального закладу. При цьому вони повинні дотримуватися правил безпеки і дбайливо ставитися до шкільного майна.

До трудової діяльності в навчальному закладі відноситься суспільно-корисна праця, самообслуговування та інші види діяльності: утримання в чистоті і порядку класної кімнати (кабінету), спортивних майданчиків, робота на пришкільних ділянках (озеленення, посадка, полив, догляд за рослинами тощо), робота в куточку живої природи, садках, оранжереях, теплицях тощо.

Усі види робіт повинні проводитися з дотриманням правил охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників навчально-виховного процесу.

У процесі самообслуговування учні можуть виконувати прибирання класних кімнат (кабінетів) лише вологим методом з наступним провітрюванням приміщення. Миття підлоги дозволяється учням лише з 10 років з використанням швабри і гумових рукавичок.

Учні 2 – 4 класів можуть брати участь у прибиранні території навчального закладу, доглядати за квітами, а учні 5 – 9 класів – у генеральному та щоденному прибиранні пришкільної ділянки (підмітати, очищувати від снігу, саджати, поливати дерева тощо). Одноразова тривалість роботи із самообслуговування учнів 2 – 4 класів не повинна перевищувати 30 хв (1 год на тиждень), для учнів 5 – 9 класів – 45 хв (2 год на тиждень). Учні повинні працювати у спеціальному одязі (відповідне взуття, халат чи фартух, головний убір, гумові рукавички).

Перед кожним видом праці вихователь повинен провести інструктаж з безпеки роботи з відповідними інвентарем та пристосуванням.

Учні не допускаються до виконання роботи, що є небезпечною для їхнього життя і здоров’я (робота із значним фізичним навантаженням, миття вікон, використання хімічних речовин для прибирання, очищення даху від снігу, льоду, перенесення скла та виробів з нього, прибирання санітарних кімнат, сходів, спортивних приміщень, догляд за хворими тваринами тощо).

3.3. Вимоги до забезпечення учнів групи продовженого дня питною водою і харчуванням

Для забезпечення учнів питною водою обладнуються питні фонтанчики, автоматичні крани з температурою води не більше + 25º С. Допускається забезпечення класної кімнати (групи) спеціальними ємкостями (пляшками) з питною водою та одноразовими склянками.

Організація харчування учнів у навчальному закладі здійснюється відповідно до нормативних документів Міністерства охорони здоров’я України.

При харчоблоці навчального закладу повинні бути списки учнів, які знаходяться на диспансерному обліку і потребують дієтичного харчування.

Вихователь зобов’язаний чітко організовувати харчування учнів згідно з порядком, визначеним відповідним наказом керівника навчального закладу.

Контроль за організацією харчування та правилами поведінки учнів у їдальні здійснює вихователь.

3.4. Вимоги до організації та безпечного проведення

екскурсій, походів, практичної діяльності в довкіллі

Практична діяльність учнів групи продовженого дня у довкіллі здійснюється з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей, пізнавальних можливостей, здібностей, інтересів учнів, зі створенням безпечних умов для їхнього життя і здоров’я.

Рішення про можливість проведення прогулянки, екскурсії тощо на відкритому повітрі приймає вихователь.

При спекотній погоді бажано не проводити прогулянки під відкритим сонцем. У таку погоду учні мають знаходитися під тентом чи спеціальним накриттям або в бесідках з покрівлею. Знаходячись на сонці, кожен учень (учениця) має одягнути головний убір.

У дощову, засніжену погоду прогулянки на свіжому повітрі проводяться під накриттям – тентами, у захищеному від вітру та снігу місці.

Для організації та проведення місцевих екскурсій, походів у межах міста, села наказом директора навчального закладу призначається керівник екскурсії (учитель, вихователь), який визначає маршрут екскурсії, готує відповідні документи на її проведення.

Перед проведенням екскурсії керівник повинен ретельно обстежити ту ділянку природного оточення, куди будуть приведені учні, обрати безпечні місця, де відсутні небезпека нападу хижих, отруйних тварин (змій, павукоподібних, багатоніжок тощо); болота, трясовини тощо.

Підготовлену інформацію про місцеву фауну та флору, про можливі зустрічі з небезпечними та хижими тваринами, з отруйними рослинами, грибами під час екскурсії (походу) та способи захисту від них керівник екскурсії має повідомити учасників.

Місце екскурсії та відстань до неї визначається, виходячи з фізичних можливостей учнів. При цьому слід ураховувати особливості дороги і стан погоди.

Перед проведенням екскурсії (походу) слід провести інструктаж з питань безпечної поведінки учнів під час заходу. До організації та проведення практичної діяльності в довкіллі доцільно залучати і батьків.

Під час перевезення учнів до місця екскурсії (походу) за допомогою транспорту (залізничного, автотранспорту, міського електротранспорту тощо) слід користуватися правилами безпеки, що зазначені в Основних вимогах щодо забезпечення безпечного перевезення пасажирів під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України, Міністерства внутрішніх справ України від 25 травня 2007 року. № 450/167, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 12 червня 2007 року за № 614/13881.

3.5. Планування роботи вихователя групи продовженого дня з питань безпеки життєдіяльності

Відповідно до листа Міністерства освіти України від 15 травня 1995 року № 1/9-169 до посадової інструкції вихователя мають вноситися конкретні обов’язки та відповідальність з безпеки життєдіяльності.

До плану роботи вихователь групи продовженого дня включає пункти щодо:

- проведення днів, тижнів, місячників, заходів з актуальних питань безпеки життя і здоров’я учнів;

- перегляду фільмів про шкідливість тютюнопаління, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, ігроманії з урахуванням вікових особливостей дітей; проведення бесід, творчих конкурсів, читання науково-популярної літератури з різних аспектів здорового способу життя і профілактики захворювань, інших питань безпеки життєдіяльності;

- організації, підготовки та оформлення матеріалів виставок, стендів з питань безпеки життєдіяльності тощо.

Особливу увагу слід приділити роботі з попередження побутового травматизму, ознайомленню з діями у разі виникнення нещасних випадків у побуті, наданню першої домедичної допомоги потерпілим.

Планування роботи в групі продовженого дня передбачає проведення групових занять, конкурсів, спортивних змагань, стартів та інших культурно-масових заходів, що сприяють зміцненню здоров’я учнів, вчать учнів правил безпечної поведінки під час навчально-виховного процесу і в побуті.

При організації і проведенні планової роботи в групі продовженого дня слід використовувати навчально-наочні посібники, технічні засоби навчання, що знайомлять учнів з правилами безпечної поведінки.

3.6. Порядок проведення та реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності в групі продовженого дня

Відповідно до Положення про організацію роботи з охорони праці перед початком навчального року на першому занятті в групі продовженого дня та перед виконанням кожного завдання, пов’язаного з використанням різних матеріалів, інструментів, приладів тощо, а також перед початком канікул вихователь проводить з учнями первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності, який реєструється в журналі групи продовженого дня відповідно у графах «Короткий запис виховних заходів» або «Час проведення та зміст спортивної години, прогулянок».

Позаплановий інструктаж з учнями проводиться у разі нещасного випадку, що трапився під час навчально-виховного процесу.

Цільовий інструктаж проводиться з учнями перед проведенням позакласних, позашкільних заходів (екскурсії, походи, спортивні змагання тощо), суспільно-корисної праці (прибирання територій, приміщень, робота на навчально-дослідних ділянках тощо).

Позаплановий та цільовий інструктажі проводить вихователь, який відповідає за проведення заходу.

Реєстрація позапланового та цільового інструктажів здійснюється у журналі реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності, що знаходиться в класній кімнаті (кабінеті).

Інструктаж з безпеки життєдіяльності перед проведенням спортивних ігор, прибиранням території навчального закладу, інших робіт у групі продовженого дня не реєструється у вищезазначеному журналі, запис про проведення такого інструктажу вихователь робить у журналі групи продовженого дня.

Реалізація вихователем вимог безпеки життєдіяльності учнів гарантує їх безпеку навчання у групі продовженого дня.

Організація роботи в групах продовженого дня

Завдання групи продовженого дня

- Організація самостійної роботи учнів із закріплення та поглиблення знань, умінь та навичок, набутих на уроках.

- Створення сприятливих умов для формування учнівського колективу та надання кваліфікованої допомоги учням у підготовці до уроків і виконанні домашніх завдань.

- Організація індивідуальної, групової та колективної роботи учнів.

- Організація дозвілля учнів.

- Формування в учнів ціннісних орієнтацій.

- Здійснення заходів спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я учнів, їх психічний та фізичний розвиток, набуття навичок здорового способу життя.

- Виховання позитивного ставлення до суспільно-корисної праці.

- Надання допомоги батькам або особам, які їх замінюють, у вихованні учнів.

Під час діяльності групи продовженого дня вихователь повинен створити всі умови, щоб не тільки врахувати всі завдання, що поставлені «Положенням», а й зуміти організувати і зацікавити дітей. Утілення вихователем у життя цих завдань буде успішним за умови впровадження ним гуманістичної педагогіки. Гуманістична педагогіка спрямована на такі форми, методи та засоби навчання і виховання, що забезпечують ефективне розкриття індивідуальності дитини – її пізнавальних процесів і особистісних якостей; створення умов, за яких кожна дитина буде зацікавлена у тому, щоб сприймати педагогічний вплив.

Організація та планування групи продовженого дня

Зарахування до групи продовженого дня проводиться за наказом директора загальноосвітнього навчального закладу на підставі заяв батьків або осіб, які їх замінюють. Наповнюваність такої групи не повинна перевищувати 30 осіб. Згідно з заявами батьків, дозволено відпускати дітей додому в зручний для батьків час. Під час канікул групи працюють для тих дітей, які цього потребують. Розрізняють кілька груп: група-клас, група, що складається з паралельних класів, група з учнів суміжних класів. На перших батьківських зборах необхідно провести анкетування і виявити інтереси батьків та дітей. За групою рекомендується закріпити постійне приміщення. Бажано, щоб це була постійно обладнана кімната. Доцільно, що замість парт у ній будуть стояти столи і стільці, які можуть бути використані для різних видів занять, а також килимок для ігор, казкових мандрівок, шафи для збереження особистих речей – все, що наближає умови до домашніх, робить їх більш затишними. Бажано, щоб у групі було багато квітів, акваріум, пташки або тваринки, телевізор, бібліотека, поробки, зроблені руками дітей, ігри, дитячі журнали, газети. Якщо немає окремого приміщення, бажано виділити найпростіший, світлий клас, забезпечити можливість користуватися бібліотекою, спортзалом, кабінетами. Обов’язково має бути куточок гігієни: мило, індивідуальні або паперові рушники, туалетний папір, аптечка.

Режим дня

Режим дня в групах продовженого дня розробляється у відповідності до «Державних санітарних правил і норм утримання, устаткування загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу», розглядається радою навчального закладу і затверджується керівником навчального закладу.

Режим роботи групи продовженого дня повинен передбачати:

1. організацію:

- прогулянки тривалістю не менше, ніж 1 година 30 хвилин ( 1-4 класи);

- харчування тривалістю не менше ніж 30 хвилин;

- суспільно-корисної праці;

- денного відпочинку (сну) в групі продовженого дня, сформованої з учнів 1-го класу, тривалістю не менше, ніж 1 година 30 хвилин;

2. виконання домашніх завдань для учнів 2-го класу тривалістю 45 хвилин, 3-го класу – 1 година 10 хвилин, 4-го класу – 1 година 30 хвилин;

3. проведення спортивно-оздоровчих занять для учнів 1-го класу тривалістю не менше ніж 35 хвилин, 2-4 класів - 40 хвилин.

Робота групи впродовж дня повинна відбуватися за такими етапами:

1. Прийом дітей (формування групи).

2. Обід.

3. Денний відпочинок (сон для учнів перших класів).

4. Прогулянка.

5. Самопідготовка.

6. Вільний час.

Кожен із цих етапів дуже важливий, тому вимагає особливих методичних підходів. Так, наприклад, під час обіду діти навчаються цінити продукти харчування, розуміти їх важливість і корисність для життя, опановують норми поведінки під час приймання їжі, учаться шанувати працю працівників їдальні тощо.

Режим роботи вихователів встановлюється директором загальноосвітнього навчального закладу відповідно до режиму роботи загальноосвітньої школи. Як правило, режим роботи групи продовженого дня повинен включати такі елементи, як:

спортивна година;

прогулянка;

самопідготовка (у першому класі - заняття розвивального характеру);

виховна година;

заняття за інтересами;

ігри на свіжому повітрі.

Загальна тривалість повного режиму роботи групи продовженого дня складає шість годин, а тривалість кожної частини залежить від віку дітей.

Активний відпочинок дітей.

Невід’ємною складовою кожного етапу роботи ГПД є заходи щодо збереження здоров’я дітей. Першим і найголовнішим завданням у роботі вихователя ГПД є захист, збереження і розвиток здоров’я учнів. Реалізація цього завдання ґрунтується на розумінні здоров’я людини як стану повного фізичного, психічного, соціального благополуччя, а не просто відсутності хвороби чи фізичних вад. Саме на створення педагогічних умов підвищення ефективності виховання здорового способу життя і слід спрямовувати роботу серед вихованців групи продовженого дня:

♦ валеологічна освіта (пропаганда здорового способу життя);

♦ раціональне харчування; фізкультурно-оздоровча діяльність;

♦ режим дня (навчання, відпочинок); родина (пропаганда здорового способу життя).

Режим ГПД як головний засіб здоров’язбереження повинен поєднувати у собі:

♦ фізичне виховання (забезпечувати рухову активність, перехід за перших ознак стомлення від розумової діяльності до активного відпочинку та ін.);

♦ педагогічну ефективність (частково вільний від навчальних занять день у середині тижня, чергування занять, що різняться за видами діяльності та ін.);

♦ гігієнічні вимоги.

Вихователеві необхідно знати про стан здоров’я кожного вихованця й відповідно до цього будувати навчально-виховний процес в умовах ГПД. Заходи щодо здоров’язбереження, повинні проводитися у певній формі щоденно.

Для відновлення працездатності після навчальних занять наступним відповідальним періодом – виконанням домашніх завдань, вихователеві ГПД необхідно організувати активний відпочинок.

Організований руховий режим учнів стимулює підвищення розумової та фізичної працездатності, якості виконання домашнього завдання, компенсує дефіцит рухів, що спостерігається через інтенсифікацію навчального процесу.

Активний відпочинок у ГПД проводять у трьох основних формах: спортивна година, прогулянка, суспільно корисна праця дітей на свіжому повітрі.

З метою відпочинку дітей після розумової діяльності, загартування і зміцнення організму, їх фізичного розвитку проводять «спортивну годину». Ці заняття проводять у невимушеній обстановці, здебільшого у формі гри. Тривалість цих занять залежить від багатьох обставин: утомленості, попереднього виду діяльності, активності учнів, погодних умов. Незалежно від пори року ці заняття слід проводити на свіжому повітрі. Лише в разі негоди (дощ, сильний мороз, завірюха) їх переносять до спортивної зали, актової зали, коридорів. Під час проведення години дозвілля на відкритому повітрі використовують м’ячі, скакалки, обручі, санчата тощо.

Спортивна година суттєво повинна відрізнятися від занять з основ здоров'я і фізичної культури, які строго регламентуються та на яких учні оволодівають програмовим матеріалом. Мета такої години - активний відпочинок дітей. Вона заповнюється іграми, в яких учні можуть проявити ініціативу, самостійність, дисциплінованість.

Орієнтовна структура спортивної години

1. Початок заняття з повільного бігу, що чергується з ходьбою (3-5 хв).

2. Загальнорозвивальні вправи з комплексу ранкової гімнастики (6-8 вправ, 4-5 хв).

3. Вправи чи комплекс рухів, що рекомендував учитель фізкультури.

4. Вправи для розвитку витривалості (стрибки зі скакалкою по черзі на правій та лівій ногах, на обох ногах разом (15-20хв)).

5. Естафета з елементами смуги перешкод, біг із прискоренням.

6. Рухливі програмові ігри, тобто ті, які вивчають на уроках фізкультури, та за вибором учнів. Основна умова – всі діти повинні активно рухатися.

У режимі продовженого дня 2 - 2,5 год щоденно відводиться заняттям на свіжому повітрі, які проводять у трьох основних формах: спортивна година, прогулянка, суспільно-корисна праця дітей на свіжому повітрі.

Прогулянка - одна із форм активного відпочинку дітей. Мета прогулянок: відновлення розумової працездатності, розширення світогляду дітей, розвиток пізнавальних інтересів, виховання моральних взаємин, дисципліна у колективі. На прогулянках можуть вирішуватись як пізнавальні, так і виховні завдання.

Орієнтовна структура прогулянки

1. Організаційний момент: одягання дітей, інструктаж про час та мету прогулянки, правила поведінки, розподіл окремих доручень.

2. Рух наміченим маршрутом, виконання передбачених завдань, організовані спостереження, бесіда вихователя за темою прогулянки, самостійна діяльність школяра.

3. Підбиття підсумків прогулянки на постійному місці збору групи.

4. Повернення до школи, переодягання дітей, гігієнічні процедури.

Типологія прогулянок

1. Прогулянка спостереження (прогулянка за сезонними змінами в природі).

2. Прогулянка-практику (відпрацювання необхідних життєвих навичок)

3. Прогулянка із завданням. Зміст цієї прогулянки визначено завданнями суспільного життя групи. Завдання для прогулянки може бути запропоновано у зашифрованій формі.

4. Екскурсія (ознайомлення дітей з історією рідного краю).

5. Творча прогулянка має на меті викликати у дітей емоційний підйом та організувати творчу діяльність. Діти можуть малювати, збирати природний матеріал тощо.

6. Розваги на свіжому повітрі (проведення масових рухливих ігор, веселих змагань, ритмічних музичних ігор, хороводів).

7. Суспільно корисна праця. Організовуючи працю школярів, необхідно пам’ятати не лише про її оздоровче значення, але й про моральний вплив на особистість дитини.

Найпоширенішою формою організації прогулянок є екскурсії. Тематика екскурсій може бути найрізноманітнішою. Здебільшого вона залежить від місцевих особливостей, сезонного характеру.

Наприклад:

· Знай минуле рідного краю (екскурсія до краєзнавчого музею);

· Бринить струною гілочка весни (екскурсія в природу);

· Ніхто не забутий, ніщо не забуте (екскурсія до пам'ятника захисникам Вітчизни) тощо.

Клубна година

У режимі продовженого дня для занять за інтересами щодня передбачено 45-60 хв. Цей час, як правило, призначено для занять гуртків, але досить часто в розкладі ГПД зазначено: «Клубна година».

Гурток – систематична форма позакласної роботи з молодшими школярами, що дозволяють збагачувати та поглиблювати знання, отримані на уроках, застосовувати їх на практиці, розвивати пізнавальні інтереси та творчі здібності дітей.

У групах продовженого дня початкових класів найпоширеніші такі гуртки: «Умілі руки», «М’яка іграшка», «Цікава математика», «Цікава граматика», «Шахи» та ін.

Клуб - найбільш складна методично та різноманітніша за змістом і методами форма позакласної роботи.

Вимоги до клубної години

1. Зміст клубної години завжди має бути новим., незвичайним, викликати у школярів здивування, активне бажання та прагнення дізнатися про щось нове, взятися за справу.

2. Клубна година завжди передбачає вільне спілкування дітей між собою, з вихователем, з тими дорослими, які беруть участь у клубному занятті. Іноді вихователям спадає на думку, що дозволяти спілкування означає відмовитися від дисципліни, тому що діти голосно розмовлятимуть, шумітимуть, відволікатимуться.

3. Клубні години повинні стати школою самовиховання молодших школярів, моментами цілеспрямованого впливу на уявлення кожної дитини про себе.

4. Рекомендований час для клубної години в режимі ГПД – з 17.00 до 18.00. Але слід ураховувати особливості навчально-виховного процесу закладу. Цей час може бути іншим.

Структура клубної години

І. Підготовчий момент

Передбачає в першу чергу організацію психологічного настрою дітей на клубну годину. Необхідно в повному обсязі використовувати музичний супровід, освітлення, плакати, репродукції картин та ін.

ІІ. Мобілізуючий момент

Необхідно привернути увагу дітей до теми клубної години, переключити їх від попередніх занять (самопідготовки), установити порядок та дисципліну в умовах занять за інтересами. Але дисциплінарні прийоми є недоречними. Зосередити увагу дітей допоможуть хвилюючі поетичні рядки, приказки, прислів’я, загадки та ін.

ІІІ.Основний момент

Реалізує основні виховні завдання клубної години в діяльності молодших школярів. Вихователь в цій частині клубної години має стежити за орорганізацією та підтримкою спілкування і співпраці дітей. Регулювати їх допоможуть «Правила дружньої роботи», «Пам’ятка екіпажам», заповіді, традиційні закони клубу.

ІІІ. Завершальний момент

За методикою колективної творчої діяльності, її учасники мають висловити свої враження про підготовку та проведення справи.

Недоречно ставитися до клубних годин тільки як до засобу проведення вільного часу в режимі продовженого дня. Вони сприяють вихованню у молодших школярів колективізму, почуття дружби та товариськості, навичок співпраці, культури спілкування, самовиховання.

Самопідготовка

Самопідготовка – обов’язкове заняття дітей у групі продовженого дня. На ньому виконуються тільки домашнє завдання. У групі продовженого дня створюються сприятливі умови для організації навчальної діяльності учнів як єдиного процесу пізнання на уроці та під час самостійної роботи самопідготовки. У процесі роботи здійснюється закріплення знань, умінь і навичок на практиці. Для результативності самопідготовки вихователь встановлює певний порядок, якого обов’язково дотримуються всі вихованці. Нормальний хід самопідготовки можливий при виконанні організаційно-дисциплінарних, гігієнічних, дидактичних та виховних вимог.

Успішність навчальної роботи залежить від того, наскільки органічно пов’язані урочна і позаурочна діяльність учнів. У групі продовженого дня учитель має більше можливостей для систематичного формування навичок навчальної праці школярів і виховання в них позитивного ставлення до навчання. Самопідготовка сприяє систематичному закріпленню та засвоєнню знань.. Самопідготовка – це щоденне навчальне заняття учнів у групі продовженого дня. Самопідготовка складається з таких частин: підготовка до роботи, самостійне навчання, підведення підсумків. Підготовча частина триває 5-10 хвилин. В цей час учні складають план роботи, з’ясовують зміст завдання, виділяють головне в роботі, отримують консультації про необхідний дидактичний матеріал, посібники. Самостійне навчання складається із загальної та індивідуальної роботи. Форми індивідуальної допомоги можуть бути найрізноманітнішими. Це - запропоновані учням пам'ятки, алгоритми, схеми-опори, вказівки, підказки тощо. Головне: така допомога повинна підводити школярів до розуміння програмового матеріалу, розширювати можливості виявлення самостійності міркувань, творчої ініціативи, активності.

Наприкінці самопідготовки підводиться короткий підсумок, вказуються позитивні сторони та недоліки в роботі учнів, оцінюється виконання завдань. Однією з головних проблем організації самопідготовки є саме проблема раціонального використання часу, який відводиться на виконання домашніх завдань. Дуже важливо, щоб діти швидко і повністю включались в роботу. Вчасний початок приготування домашнього завдання – необхідна умова впливу на якість завдання. Уміння діяти послідовно, самостійно планувати цю послідовність – важливий фактор успішності самопідготовки. У першому класі та цей час відводиться для читання, розвитку мовлення, дидактичних ігор та вправ, малювання, ліплення, занять за інтересами. При самопідготовці учнів 2-х класів велику роль відіграє вихователь, бо діти ще тільки вчаться, як треба самостійно працювати. Саме в цей період необхідно приділити значну увагу роботі з пам’ятками. Самопідготовка – не урок, тому оточення тут вільне, при необхідності учні розмовляють пошепки, тихо підходять до вчителя, коли потрібна допомога, або вчитель підходить до учня. Вихователь сприяє виробленню у школярів навичок планування навчальної роботи, розподілу сил і часу; розвитку уваги, пам’яті, мислення, мовлення; пробудженню бажання більше знати, використовувати свої знання на практиці. Організаційні задачі вирішуються вихователем шляхом створення обставин, які спонукають дітей до виконання завдань учителя й підтримання порядку, необхідного для успішної роботи. Він вимагає чіткого дотримання режимних вимог, економічного використання часу, відведеного на навчальну роботу, в умовах суворого регламенту.

Слід дотримуватися норм, відведених на виконання домашніх завдань. Учням другого класу на виконання домашніх завдань відводиться 45 хв, третього - 1 год 10 хв, четвертого - 1 год 30 хв. Вихователь під час самопідготовки є організатором і керівником самостійної навчальної діяльності учнів.

До обов’язкових організаційно-дисциплінарних вимог належать:

1. Обов’язковість щоденної самопідготовки.

2. Економний розподіл часу, відведеного на заняття.

3. Забезпечення порядку на робочому місці. Наявність всіх необхідних для занять підручників і приладдя.

4. Обов’язкове дотримання кожним учнем правил та заборони.

Правила заборони

Правила заборони. Не можна:

• запізнюватись на заняття;

• витрачати неекономно час на роботу;

• порушувати тишу;

• відволікати увагу товаришів;

• виходити з класу, рухатись в ньому без дозволу;

• займатись сторонніми справами;

• розмовляти з вихователем у повний голос;

• давати голосно консультації;

• недобросовісно виконувати завдання;

• ухилятися від виконання завдань;

• створювати шум поза класом, коли дозволили вийти.

Вихователь групи продовженого дня, керуючись цими вимогами під час самопідготовки, зможе підтримувати порядок самостійної роботи та впливати на її результат.

Вихователь — не вчитель, а самопідготовка — не урок. Тому вихователь використовує інші заходи впливу на учнів. Вони носять гуманний характер.

Для переконання школярів у корисності самопідготовки, вихователь використовує пояснення, прохання, поради, умовляння. Під час самопідготовки доцільно використовувати методи привчання, випробування. Вихователь впливає на дитину різними засобами піклування, захисту, допомоги. Він повинен заспокоїти, підбадьорити учня в разі невдачі.

Як треба працювати під час самопідготовки

1. Підготуй все необхідне до роботи.

2. Прибери з робочого місця все зайве.

3. Навчальні посібники розклади по порядку виконання завдань.

4. Розпочавши роботу, не поспішай.

5. Не працюй до повної втоми.

6. Під час роботи не жуй, не пий.

7. Не відволікайся під час роботи.

8. Якщо щось не виходить, не хвилюйся, заспокойся і продовж роботу.

Правила виконання письмових робіт

1. Приведи до порядку робоче місце, приготуй усе необхідне для роботи.

2 Сядь зручніше, як вчать у школі.

3. Прочитай завдання, подумай, подивись, які правила слід застосовувати у вправі. Згадай. Якщо забув - подивись у підручник.

4. У разі потреби подивись аналогічне речення, виконані в класі під керівництвом учителя.

5. Не поспішай, приступай до виконання.

6. Пиши не кваплячись, але і не надто повільно. Не відволікайся сторонніми справами.

7. Якщо не розумієш змісту вправ, запитай у вихователя.

8. Окремі важкі частини завдання не пиши в зошиті, а користуйся чернеткою.

9 Виконай вправу, перевір, охайно виправ помилки. Якщо брудно, перепиши.

10. Коли бачиш, що без учителя не розберешся, не виконуй усього завдання. Роби те, що зрозуміло. Про незрозуміле запитай учителя.

Пам’ятай, як треба розв’язувати задачі

1. Прочитай уважно умову задачі. Подумай.

2. Прочитай повторно. Виділи істотне для розв’язування.

3. Коротко запиши умову або зроби графічне зображення.

4. Подумай: що треба знати, щоб відповісти на питання задачі; що вже відомо з умови задачі; а що треба знайти.

5. Склади план розв’язання задачі(усно).

6. Розв’яжи задачу і перевір розв’язання.

Як потрібно виконувати завдання з української мови

1. Уважно прочитай завдання до вправи та визнач, яким правилом користуватимешся під час його виконання.

2. Якщо потрібно, знайди і ще раз прочитай правило, наведи власні приклади до нього.

3. Виконуючи вправу, звіряй з правилом.

4. Перевір роботу (використай підручник, таблицю, словник).

5. Помічені помилки виправляй акуратно.

Як треба готувати до чинання

1. Прочитай текст, познач слова і вислови, при читанні яких допущені помилки.

2. Попрацюй над цими словами (прочитай кілька разів).

3. З’ясуй значення незрозумілих слів (із словником у дорослих).

4. Прочитай текст повторно.

5. Дай відповіді на запитання, які стоять у кінці тексту.

Результативність самопідготовки значною мірою залежить від уміння молодших школярів аналізувати хід і результати своєї роботи. Самоконтроль передбачає критичне ставлення до своєї праці, усвідомлення й виправлення помилок, виховує почуття обов'язку, відповідальності, сприяє вдосконаленню навичок розумової діяльності. Вихователь повинен поступово знайомити учнів з різними прийомами самоконтролю виконаної роботи:

· зістав написане з текстом;

· зістав написане з вивченим правилом;

· перевір написання за словником;

· перевір хід своїх міркувань за пам'яткою, алгоритмом, схемою тощо.

Виконання письмових домашніх робіт обов'язково перевіряється вихователем, але здійснюється словесне оцінювання виконаної учнем роботи. Найважливіша роль відводиться змістовому аспекту оцінювання. Вихователь зобов'язаний лаконічно, але достатньо зрозуміло проаналізувати труднощі, зорієнтувати школяра на поліпшення результату. Водночас словесна оцінка має бути об'єктивною щодо кожного учня, враховувати його можливості й зусилля, вкладені в досягнутий результат.

Робота з батьками

Багаторічний досвід учителів початкових класів дає змогу стверджувати, що успіху у виховній роботі з молодшими школярами можна досягнути тільки систематично творчо співпрацюючи з їх батьками. Лише за умов доброзичливої підтримки та допомоги батьків педагог зможе досягти належної ефективності навчально-виховного процесу, здійснити диференційований особистісний підхід до кожної дитини, ураховуючи не лише її індивідуальні здібності, нахили, особливості темпераменту, але й середовище, у якому її виховують удома, - її родину, сім’ю.

Вихователь групи продовженого дня планує свою роботу з батьками в таких напрямах:

§ удосконалення педагогічних знань, педагогічної культури взаємин; розвиток практичних умінь батьків у вихованні дітей;

§ усебічне виховання дитини в школі та вдома; створення атмосфери взаємоповаги на принципах єдиного підходу до виховання і навчання дітей;

§ демократизація і гуманізація всіх процесів виховання та навчання дітей у сім’ї; систематичне залучення дітей до побутової господарської діяльності; виховання до праці дорослих;

§ здійснення індивідуального, диференційованого підходу в роботі з сім’єю з урахуванням навчального рівня батьків, життєвого досвіду, участі батьків у вихованні дітей; формування психологічної готовності до навчання в школі шляхом постійної співпраці батьків і педагогів.

Для роботи з батьками учнів групи продовженого дня можна використовувати високоефективні методи і прийоми: анкетування, тестування, експрес-опитування, оформлення вітань, обговорення педагогічних ситуацій, індивідуальні й групові бесіди та консультації з батьками, відвідування сімей учнів, практичні поради і рекомендації з певної проблеми. Роботу з батьками педагог організовує в різноманітніших формах (бесіда за «круглим» столом, лекція, батьківські збори, педагогічна вітальня, прес-конференція, педагогічний тренінг, вечір запитань та відповідей, ділова гра, педагогічний калейдоскоп).

Додатки

Буремне свято Перемоги

Виховний захід

Мета: виховувати любов, повагу, турботу про тих, хто відстояв свободу в грізні роки Великої Вітчизняної війни, горді за свій народ, шанобливу пам’ять про історичне минуле.

Обладнання: мультимедійний проектор, свічки, малюнки дітей, квіти.

Хід заходу

Учні (по черзі)

1. Ми землю любимо свою -

Красиву і величну,

Яку в жорстокому бою

Нам зберегли навічно.

2. Хай пам’ять знову нас веде

В роки далекі, грізні,

За все спасибі від дітей

Ми скажемо Вітчизні.

3. Чи знаєте ви, що таке війна,

Які у неї загребущі руки?

Яка вона безжалісна, страшна,

Що їй до болю, горя і розлуки?

4. Війна. А більше слів не треба.

Це плач, страждання, жах і біль.

Скорбота матері за сином,

Спочинок вічний для душі.

Звучить пісня «Київ бомбили...»

Ведучий. Ніколи людство не забуде того лиховісного дня 22 червня 1941 року, коли німецько-фашистські загарбники підступно без оголошення війни ввірвались у наш мирний дім. Над Україною з’явилися «юнкери», і засвистіли перші бомби. Запалали міста і села. Почали гинути безневинні жінки і діти. Почалася Велика вітчизняна війна.

Звучить пісня «Священная война» (муз. О. Александрова, сл. В.Лебедєва-Кумача).

Ведучий. Ця пісня прозвучала як заклик. І на боротьбу з ненависним і підступним ворогом піднялися дорослі: наші діди і прадіди, хлопці й дівчата, наші однолітки.

Учні (по черзі)

1. На світанку того літа,

Коли мирно спали діти,

Гітлер дав військам наказ

І послав своїх солдатів

В край наш мирний – убивати

Всіх людей, а значить нас.

2. «Вставай, народ!» - почули клич землі

Солдати, воїни, дорослі і малі,

Один за одним йшли батьки й сини

Дорогами священної війни.

3. В боях жорстоких проливалась кров

За річку Ворсклу й сонячний Дніпро,

За кожне місто, кожнеє село,

За все, що на Землі росло,

За усмішку малят, за світлий клас,

За мир, за щастя кожного із нас.

Звучить пісня «Темная ночь» (муз. Н.Богословського, сл. В.Агатова)

4. Такої ми чекали перемоги,

Бажаючи угледіть край війни,

Але в диму губилися дороги,

І додавалось людям сивини.

5. Чому цей світ такий жорстокий?

Навіщо нам ота війна?

Страждають діти, гинуть люди,

А скільки знищено майна!

6. І скрізь страшні сліди бандита,

І діти спалені малі,

І матір юную убито...

7. На час покрилась тьмою ночі

Свята омріяна земля,

І чобіт варвара толоче

Твої сади, твої поля.

Ведучий. Скільки людських життів загубила ця війна, скільки залишилося калік, скільки дітей залишилося сиротами, без батька і матері! Їх батьки відділи життя за наше мирне сьогодення.

Учні (по черзі):

1. За Україну у боях вмирали

Однаково-дорослі і малі,

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

2. Мало зозулі кували

Тим юнакам перед боєм,

Світ від чуми врятували,

Нас захистили собою.

3. Ішли бійці за кроком крок

Шляхами слави й1 перемог,

Щоб народи для дружби і згоди

На оновлених землях жили.

4. Усі були поряд в смертельнім бою,

Бо землю вони захищали свою,

Від лютого ворога, всі, як один,

Латиш і вкраїнець, казах і грузин.

Звучить пісня «Бери шинель, пошли домой» (муз.В.Левашова, сл. Б.Окуджави)

Ведучий. Довгих чотири роки йшла війна. Були перетворені на руїни 714 міст і 28 тисяч сіл на рідній Україні. У роки Великої Вітчизняної війни в Україні загинув кожен шостий громадянин.

Учні (по черзі)

1. Священні місця і дороги,

Якими на подвиги йшди,

Солдати весну Перемоги

Країні з боїв принесли.

2. Благословенна й радісна година,

Безсмертна буде в пам’яті віків,

Як над палаючими мурами берліна

Стяг Перемоги в небі зашумів.

3. І прийшла Перемога сивиною звичайною,

В шрамах навкіс, на протезах,

У вічнім горі материнських сліз,

При медалях і орденах бойових.

Ведучий. На шляху до радісного дня ( Травня – Свята перемоги –було багато важких боїв. Кожне визволене від фашистів місто і село ставало кроком до остаточного розгрому ворога, до Перемоги. Сьогодні ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Учні (по черзі)

1. Розкидані могили в чистім полі

Десь при дорозі у розмай-траві

Могил отих не обминай ніколи,

Поховані у них – завжди живі.

2. Схилились над ними в зажурі берізки,

І пам’ять про них бережуть обеліски,

Та степи бетонні, та сиві кургани,

Та в серці своєму старі ветерани.

Звучить пісня «Солов’ї» (муз. В. Соловйова-Седого, сл. А.Фатьянова).

Ведучий. Згадаймо всіх полеглих, хто кожну літеру у слові «Перемога» освячував і ранами, і втратами, й життям своїм чи побратимів. Згадаймо всіх, кого в нас відібрала така страшна Друга Світова.

Учні (по черзі)

1. Пливуть по Дніпру пароплави,

Над хвилями чайка ячить,

І пам’ятник Вічної Слави

На схилах крутих височить.

2. Горіти вогню не згасати,

Трояндам довкола цвісти –

Тут сплять наші мужні солдати,

Вклонись їм зі мною і ти.

3. У день Перемоги ми дружно йдемо,

Червоні тюльпани в руках несемо,

Йдемо урочисто. Біліють берізки,

У квітах барвистих стоять обеліски.

Звучить пісня «Алеша» (муз. Е. Колмановського, сл. К.Ваншенкіна)

Ведучий. Свято Перемоги забарвлено у три кольори. Перший колір-червоний, колір крові гарячої. Другий колір - колір розквітлого саду. Третій колір - чорний, колір удовиних хусток. Якби вітром зірвало їх раптом із сивих голів матерів і дружин солдатських, закрили б вони все небо чорними птахами неперебутнього героя.

Учні (по черзі)

1. У мирних світаннях їм жити і жити!

В сердечній пошані кладемо їм квіти,

У День Перемоги до них ми прийшли,

Червоні тюльпани в руках принесли.

2. Поклали на могильні плити

Свої букетики малі...

Ми хочемо без воєн жити!

Хай буде мир на всій землі!

3. Ми пам’ятаємо усіх,

Хто віддіав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте.

Ведучий. На честь полеглих, на честь всіх тих, хто не повернувся з війни, на честь рядових бійців, командирів, а також безневинно загиблих жінок і дітей запалимо свічечку і хвилиною мовчання вшановуємо їх пам’ять.

Вічна пам’ять тим, хто загинув! Вічна слава тим, хто живий!

Прадідусі учнів нашого класу теж воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Вони живими повергнулися з війни з орденами і медалями. Тому й з’явилися на світ дідусі й бабусі, а потім – тата і мами, і нарешті – учні нашого класу.

Розглядування фотографій фронтовиків. Учні розповідають про своїх прадідусів.

Ведучий. Сьогодні в гості до нас завітав син фронтовика, який народився відразу після війни, якому батько розповідав про важку боротьбу з фашистами. Надамо йому слово!

Виступ сина фронтовика.

Ведучий. Дорогі гості ми даруємо люблену пісню ветеранів Великої Вітчизняної війни – «День Перемоги».

Привітання гостей квітами.

Пам’ять вічно жива»

Виховна година

Мета: збагатити знання учнів про Велику Вітчизняну війну, людей, які боролися за рідну землю; виховувати у дітей гордість і вдячність воїнам – визволителям за перемогу над фашистськими загарбниками.

Обладнання: аудиозапис пісень «День Победы», «Журавли», «Священная война», «Темная ночь»; фотографії та слайди, присвячені Великій вітчизняній війні.

Хід заходу

Ведучий. Мільйонам людей назавжди запам’ятався перший день Великої вітчизняної війни, що настав чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами. І враз день 22 червня 1941 року обернувся довгими роками страждань.

Звучить пісня «Священная война» (муз. О. Александрова, сл. В. Лебедєва-Кумача).

Учень

Біда, мов смерч, насунула здаля.

Заплакала обпалена земля –

Немов чиєсь стривожене дитя.

І мирне обірвалося життя.

Обірвалося на 1418 днів.

Ведучий. Протягом майже чотирьох років тривала неослабна битва з ворогом. Шлях до перемоги був довгим і важким. Битва за Москву, Сталінград, на берегах Дніпра, оборона Одеси і Севастополя. У цих жорстоких кровопролитних боях наші солдати виявили безприкладні зразки мужності й героїзму, що згодом забезпечило перемогу над ворогами.

Учень

Фашистських атак ми немало відбили,

І ще доведеться відбити немало, -

Та де ми, гвардійці, в бою відступали?

Згадайте про бій за Москву на узліссі

І як там стояли на смерть

двадцять вісім,

За ними Москва, а за нами – Дніпро,

Поля України і наше добро.

Не можна, солдати, й на крок відступати,

Так будемо браття до склону стояти.

Ведучий. Ця війна була особливою. Вона називалася Великою Вітчизняною, адже вся країна боролася з ворогом.Свою частку в перемогу вклали діти. У роки війни вони боролися на фронті, у діючій армії, підпіллях, партизанських загонах.

Учень

За Батьківщину в боях вмирали

Однаково дорослі і малі.

За довгі роки ми не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Там сплять твої ровесники –орлята;

Тепер уже були б із них орли!

Схилилися ж над могилами солдатів,

Що у боях за тебе полягли.

Ведучий. Оголошується хвилина мовчання. У пам’ять про загиблих звучить сьогодні пісня «Журавлі» (муз. Я.Френкеля, сл. Р.Газматова). Образ цього птаха став своєрідним символом нашої пам’яті про полеглих.

Учні

Матінко рідна, матуся ласкава!

В горі пекучому, в лютій журбі

Бродиш ти десь по дорогах кривавих,

Жде, виглядаєш розради собі.

Змучилось серце моє за тобою,

Вітром би мчав над горбами доріг,

Соколом знявся б над Россю рікою,

Голубом сів би на рідний поріг.

Мамо-лебеденько! Щирого слова,

Знаю, дойде аж до тебе луна.

Слухай же, матінко, скоро вже знову

Рястом розквітне на серці весна.

Ми пронесем через ріки і гори

Помсти святої вогненну грозу.

Чорною кров’ю оплатить нам ворог

Кожну твою материнську сльозу.

Ведучий. Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Усе менше залишилося тих, хто пам’ятає злочин фашистів зі свого трагічного досвіду.

Демонструються фотографії, слайди, плакати, присвячені Великій Вітчизняній війні, Дню Перемоги. Під час демонстрації звучить пісня «Темная ночь» (муз. М. Богословського, сл. В.Агатова).

Ведучий. Час невблаганний. Усе більше йде з життя сивочолих ветеранів, обпалених вогнем війни. Ми повинні ставитися до них з більшою вдячністю, любов’ю, карбуючи в пам’яті кожне їх слово. Давно вже заліковані рани, завдані війною нашій землі. Але, тим, хто захищав нашу країну, хто виборював мир, важко забути часи лихоліття. Сьогодні в нас у гостях ветеран Великої Вітчизняної війни. Його спогади для нас є ніби наказом берегти мир.

Учасник Великої Вітчизняної війни розповідає про страшні часи.

Ведучий. Сьогодні 66-та річниця Великої Перемоги. Ми віддаємо данину пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої світової війни, хто віддав своє життя, щоб ми жили щасливо.

Учень

Стоїть солдатський обеліск,

На обеліску сонця блиск,

Ти принеси сюди, як всі,

Весняні квіти у росі,

Солдатській славі поклонись

В спокої села і міста.

Солдат не сходить із поста,

Щоб стяг український ми несли,

Трудились, вчились і росли.

Учень

Сьогодні треба поклонитись низько

Усім-усім, хто не прийшов з війни.

Вже весни вперше травою покрили

Відмітин війни навіть цятки малі.

Лиш братські могили, священні могили

Болять, не стихаючи, рідній землі.

Згадаємо всіх поіменно, горем згадаємо своїм.

Це потрібно не мертвим, - це потрібно живим.

Звучить пісня «День Победы» (сл. В. Харитонова, муз. Д.Тухманова). Діти йдуть до пам’ятника в парк, щоб покласти квіти загиблим воїнам.

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте...»

Виховна година 4 клас

Мета: поглибити знання дітей про Велику Вітчизняну війну; розвивати мовлення учнів; уміння висловлювати власну думку; виховувати почуття поваги до героїв війни, гордості за наше героїчне минуле.

Обладнання:виставка книг, малюнки.

Хід заходу

І. Організація класу до роботи.

ІІ. Повідомлення теми виховної години.

- Діти, прочитайте слова, записані на дошці. (Дев’яте травня – свято свят!)

ІІІ. Як називається це свято? Допоможе вам відповісти заховане у кросворді слово. Будьте уважними, адже відповіді знайдете у творах, які ви готували вдома.

				1 П
2				Е
		3		Р
	4			Е
		5		М
	6			О
		7		Г
			8	А

1. Урочистий огляд військ із нагоди свята. (Парад)

2. Гвардії старшина, який першим увірвався до Києва на своєму танку.(Шолуденко)

3. Людина, яка здійснила подвиг. (Герой)

4. «Як змішались...і люди

На вогненнім чорнім рубежі» (Лебеді)

5. Архітектурна споруда в пам’ять чи на честь когось. (Пам’ятник)

6. «Видяться мені іще понині

Пригорілі в полі...» (Колоски)

7. Те, що є відзнакою заслуг перед Батьківщиною. (Нагорода)

8. Віддавання почестей зброєю, холостими артилерійськими залпами, ракетами. (Салют)

- Як називається свято? (Перемога)

- Великому святу – Дню Перемоги – присвячується наша виховна година.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

· Коли відзначаємо це свято?

· Яку річницю святкуватимемо цього року?

· Скільки тривала війна?

· Які пам’ятники загиблим воїнам у нашому місті ви знаєте?

· Кому присвячений музей у нашій школі?

ІV. Робота над творами, присвяченими цій темі.

1. Вступне слово вчителя.

- Наближається найвеличніше свято нашого народу – День перемоги. Це свято радості й смутку.

Тоді, 22 червня 1941 року, на захист Батьківщини піднялися всі: старі й молоді, чоловіки і жінки, діти...

Скільки людських життів загубила ця війна, скільки крові пролилося на наших хліборобських землях, скільки залишилося калік, скільки пропало безвісті! А скільки діточок таких, як ви залишилось сиротами, без батьківської любові й маминої ласки! Їхні батьки віддали своє життя за наше мирне небо, за волошкове поле, колосисту ниву, за лагідну мамину колискову.

У день голубого квітучого маю

До тебе, людино, звертаюсь, волаю!

Залиш на хвилину щоденні турботи,

З собою побудь у глибокій скорботі.

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Усіх, хто кував перемогу й загинув

За тебе, за мене, за всю батьківщину.

2. Хвилина скорботи і мовчання

На честь усіх полеглих, на честь рядових бійців, командирів, жінок, дітей давайте запалимо свічку і хвилиною мовчання вшануємо героїв.

3. Конкурс читців

Про героїв війни ми читаємо книги, переглядаємо фільми, вивчаємо вірші. У пам’ять про них хай звучить сьогодні поетичні рядки.

§ С.Гордєєв «Алея героїв»

§ А. М’ястківський “Лебеді не падали – летіли»

§ В.Губарнець «Поіменно згадаймо»

§ М.Нагнибіда «Дзвони Хатині»

§ Т. Масенко «Пам’яті героїв»

§ О.Довгий «Солдат»

§ І.Цинковський «Вічні».

Підбиття підсумків конкурсу, визначення переможців.

4. Бесіда за змістом прочитаних творів

§ Чому герої названі вічними?

§ Як про це сказано у вірші «Вічні»?

§ За що боролися герої? Який висновок зроблено у вірші «Пам’яті героїв»?

§ Як ви розумієте слова: «Та поклялися друзі вірні До перемоги з ним прийти»?

По кому дзвонять дзвони Хатині? Якою є Ваша думка?

5. Розповіді дітей за спогадами їх рідних

6. Про що розповів лист.

- Діти, про війну розповідають книги, фільми, пісні. Але найзворушливішими є фронтові листи, що свято зберігаються в кожній сім’ї як реліквії. Листи на фронт, листи з фронту.

Ось кілька уривків.

Лист 1. Кошаєву Миколі Михайловичу, Героєві Радянського Союзу.

«Дорогий боєць! Пише тобі вихователька дитячого садка № 7м. Куйбишева Є.С.Кротова. Ми сьогодні роздали дітям по одній цукерці. У цей час транслювалася місцева радіопередача про події на фронті й про збирання подарунків фронтовикам. Світлана Глущенко, слухаючи радіо, загорнула свою цукерку знову в обгортку, підійшла до мене і сказала: «Тіточко Дусю! Відправте цю цукерку червоноармійцеві на фронт, адже йому там важко». Дорогий боєць! Я виконую прохання своєї вихованки. Бувай здоровий і неушкоджений! Бийте фашистських гадів і пам’ятайте, що про вас думають і незабувають ваші діти. З привітом. Є.Кротова».

Лист 2. Лист шестирічної Ади Занегіної, яка разом із мамою перебувала в евакуації.

«Я зібрала на ляльку 122крб. 25 копійок. А тепер віддіаю їх для придбання танка. Напишіть у своїй газеті всім дітям, щоб вони теж свої гроші відділи для придбання танка. А назвемо його «Малютка». Коли наш танк розіб’є Гітлера, ми повернемося додому».

- Діти, чи пам’ятаєте ви, хто є автором цих листів? Що вас вразило в них? Розкажіть.

V. Робота з виставкою книг

Діти, ми сьогодні торкнулися хвилюючих сторінок нашого героїчного минулого, але як багато ще можна дізнатися, прочитавши книги, які ви бачите на виставці! Оберіть собі одну з них, поділіться своїми враженнями від прочитаного з товаришами.

VІ. Підсумок виховної години

- Сподіваюсь, що з нашої розмови ви зрозуміли: війна – це страждання, горе, втрати, сльози; це безіменні герої, невідомі могили. Ми повинні про це пам’ятати, щоб ніколи більше не було війни.

Ми повинні пам’ятати:

Всі на світі чесні люди,

І дорослі, і малі,

Хочуть миру скрізь і всюди,

Хочуть миру на землі.

День пам’яті та надії

Година спілкування до Дня Перемоги

Мета: розширити знання учнів про День Перемоги; ознайомити з історією визволення рідного краю під час Великої Вітчизняної війни; розкрити значення миру на Землі; розширювати уявлення дітей про велич і красу нашої Батьківщини; розвивати вміння слухати і розуміти, робити правильні висновки з почутого; розвивати мовлення; збагачувати словник учнів; сприяти вихованню та формуванню національної свідомості дітей; виховувати любов до Вітчизни, почуття пошани та гордості за нашу Україну, наших співвітчизників, які захищали нашу країну під час Великої Вітчизняної війни.

Обладнання: мапа України; національні символи України; плакати визначних місць регіону; фотокартки пам’ятників “Жертвам фашизму»; плакати присвячені Великій Вітчизняній війні; дитячі малюнки на тему «Хай завжди буде мир!»; паперові голуби – символи миру на Землі.

Хід заходу

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація знань учнів

1. Слово вихователя

- Дорогі, діти! У світі нема нічого вищого, дорожчого, ніж рідна Вітчизна, адже вона дала нам крила для польоту, відкрила цей чарівний дивосвіт; вона як мати у світі – одна!

Кожен народ любить свою Батьківщину, робить усе для її процвітання, для її слави, свободи, незалежності, адже всі ми громадяни нашої Вітчизни, патріоти, її сини й дочки.

2. Робота з мапою України, національними символами, ілюстраціями визначних місць регіону

- Погляньте на цю мапу. Що на ній зображено? (Наша держава - Україна).

- Що ми вже знаємо про нашу країну? (Україна – наша батьківщина, Київ – столиця України. В Україні є гори – Карпати і Кримські, моря – Чорне й Азовське. Через усю Україну протікає річка Дніпро.)

- Які державні символи нашої країни ви знаєте? (Державні символи України – герб, прапор, гімн. Герб - золотий тризуб на синьому тлі. Прапор - полотно певних кольорів, символ незалежності держави. Державний прапор- синьо-жовтий. Ці кольори означають синє небо і золоту ниву. Гімн нашої держави – урочиста пісня, символ єдності українського народу. Прапор, гімн, герб – це святині нашого народу.)

- А ось – зображення видатних місць нашого регіону. Погляньте, якагарна природа, які чудові місця, яке чисте, мирне небо зображено на цих фотокартках! (Діти розглядать зображення.)

Учень

Бо рідний край – це наша Батьківщина,

Найкраща в світі дорога земля.

Для нас вона, як матінка – єдина,

ЇЇ ліси, озера і поля.

Учень

Степи і гори, ріки і долини

Відчути прагнуть теплоту долонь...

Я все віддам для блага України –

Тепло душі і серденька вогонь!

ІІІ. Ознайомлення з новим матеріалом

Слово вчителя

- Діти, ви вже знаєте, що мир на нашій рідній землі був не завжди. Сьогодні ви дізнаєтеся про важкі часи в історії нашої Батьківщини.

- Щороку 9 Травня ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив наш народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни1941-1945р.р. Не зникнуть з пам’яті людської, не підуть у забуття подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над фашистами.

Ми радіємо сонцю, життю, чистому небу. Ми ніколи не забуваємо про мільйони синів та дочок нашої Вітчизни, яким не довелося дожити до наших днів, до світлого Дня Перемоги, до завершення Великої Вітчизняної війни, що розпочалася 1941 року, коли на нашу країну без попередження напав ворог, який хотів знищити нашу країну, наш народ. Тому саме цього дня – 9 Травня, у День Перемоги, ми згадуємо тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя заради щастя інших, для нашого щастя та мирного неба над головою. Ушановуємо ветеранів, дякуємо за їх мужній подвиг.

Учень

Ветерани! Скільки горя впало на ваше покоління! Кожен втрачати бойових товаришів не хотів, Тисяча чотириста вісімнадцять героїчних днів.

Вихователь. Так, діти, дуже довго тривала ця війна. Сьогоднішня година спілкування – це маленька часточка великої данини пошани полеглим заради нас.

Діти, згадаймо про те, як український народ визволив наш рідний край від німецько-фашистських загарбників.

Виступ ветерана, який визволяв рідний край.

Учень. Зараз Велика Вітчизняна війна відійшла у далеку давнину. Ми наші батьки знаємо її з книжок та кінофільмів. Нам не довелося чути, як вибухають бомби, як гуркотять гармати, не даючи заснути вночі. Але коли сьогодні читаєш про ці страшні події, то розумієш, яку високу ціну заплатив народ за спокій, яких страшних втрат заплатив.

Фашисти мали намір знищити весь наш народ, але їх планам здійснитися не судилося. Усі піднялися на захист країни. Декілька мільйонів українців відділи своє життя за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Хіба ми можемо про це забути? Тому і стоять вічні солдати з граніту. Людство повинне пам’ятати тих, хто захистив нас найдорожчою ціною – ціною власного життя. На честь безсмертних назвали вулиці, площі, обеліски, братські могили.

Щороку в день Перемоги до них нібито стікається людська доброта, біль та гірка пам’ять. Свято Перемоги з присмаком сліз. Це свято щорічно відгукується з болем у серці, адже немає, мабуть, такої сім’ї, яка б не втратила у тому страшному пеклі близьку людину.

Учень

Їх прийняла війна, лишивши списки,

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски,

В гранітнім каміннім строю.

Учитель. Так, діти, дорогою ціною заплатив наш народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війни, не можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя заради щастя інших, за мирне, чисте небо над головою кожного з нас.

Ці пам’ятники, які ви зараз бачите, - це знаки увічнення солдатської слави. Золотом сяють на мармурі імена загиблих воїнів. Вони були такими самими хлопчиками, дівчатами, як і теперішні учні, а еоли над країною нависли тяжкі воєнні хмари, не пошкодували своє життя, стали на захист миру на нашій рідній землі. Ці пам’ятники закликають нас пам’ятати цих героїв, стояти на захисті миру та злагоди.

ІV. Підсумок заходу

1.Бесіда

- Подивіться на ці малюнки, діти! Вони також закликають всіх нас: «Хай завжди буде мир!»

- Діти, чому зображено саме білого голуба? (Білий голуб-це символ миру на Землі.) Я вважаю, що кожен із нас не хотів би, щоб на нашій землі, нашій планеті була коли-небудь війна. Так чи ні? (Так).

Ви хотіли б, щоб завжди над нами було чисте блакитне мирне небо, щоб завжди панував мир на Землі? (Так)

- Тоді пропоную на знак того, що ми завжди боротимемося за мир, що ніколи не забуватимемо тих страшних подій, про які ви сьогодні почули, прикріпити цих символічних білих голубів до зображення нашої планети на дошці.

Нехай ці чарівні голуби оберігають нас від усякого лиха, від війни. (Діти по черзі підходять до дошки і прикріплюють голубів до зображення планети або мапи України.)

2. Бесіда з ветеранами, запрошеними на годину спілкування

Учитель. Ось і добігла кінця наша година пам’яті. Наостанок хочу прочитати вам, діти, такі слова. Запам’ятайте їх та несіть через все життя!

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне,-

Лиш той майбутнє вивершить прекрасне.

Краєзнавча розповідь

до 70-річчя визволення Черкащини

від німецько-фашистських загарбників

Черкащина займає 3 відсотки території України, але тут відбулися події, в яких проявився найвищий національний характер українського народу – стійкість, мужність, самопожертва в ім’я визволення рідної землі від фашистів. У радянській історіографії перший період Великої Вітчизняної війни висвітлювався здебільшого в негативному плані.

Зрозуміло, що і таке було. Та було й інше. Була величезна сила народного опору чужинцям, причому з першої години війни. Мільйони людей, у яких ще ятрились рубці від насильницької колективізації об’єдналися в спільному горі, за винятком мізерної кількості запроданців, і повели безкомпромісну боротьбу з фашизмом.

Напружені кровопролитні бої на землях Черкащини – форсування Дніпра, визволення Черкас, Канева, Звенигородки, Умані, Корсунь-Шевченківська битва – стали складовою частиною бойової операції по визволенню України.

В ніч з 18 на 19 вересня 1943 р. Кононівка і Білоусівка першими з поміж міст і сіл сьогоднішньої Черкащини виявилися на шляху доблесних визволителів.

“…Уже не перший день багряніли на горизонті пожари, чулася далека канонада. Але ось могутній «переспів» гармат зовсім наблизився, І всі чекали, коли в село ввійдуть наші”

“… Тієї ночі ніхто не спав. Кожному хотілося швидше глянути в дорогі обличчя. І сльози радості стояли в очах людей, згорьованих усім пережитим” (О.Григоров).

До кінця вересня 1943 р. було звільнено від фашистів Драбів, Золотоношу, Чорнобай.

У зведенні радінформбюро на той день було сказано:

“… на Київському напрямку наші військf зайняли 180 населених пунктів”

Ще не оговтавшись після нищівної поразки на Курській дузі, Гітлер поспішив заявити, що: “… швидше Дніпро потече вверх, ніж радянські війська здолають їх”, тобто, Червона Армія нізащо не ступить на правий берег Дніпра, де утворено потужну лінію німецької оборони під умовною назвою “Східний вал”,

Першими форсували Дніпро в районі села Григорівки під Каневом.

Ось і гора, де за “Заповітом” поховали Тараса Шевченка. Сходи ведуть наверх. Нескінченний людський потік витоптав їх. За роки окупації вони заросли бур'яном. Постать людини, що задумливо зробила крок уперед, високо піднята над горою. Широкий Дніпро привільно вигнувся біля підніжжя гори. Все це — і Дніпро, і гора, і бронзовий Тарас — гармонійно зливаються у могутній образ привілля і сили.

Фашисти не зруйнували могилу. Вони осквернили її. Коли фронт наблизився впритул до Дніпра і наші частини зайняли позиції на протилежному боці ріки, вони затіяли одну з наймерзенніших провокацій: вирили на горбах, cyсідніх з тим, де спочиває прах Шевченка, окопи і дзоти, а за Чернечою горою розташували свої батареї, які з закритих позицій, через гору, били по наших військах. Розрахунок був простий: викликати вогонь у відповідь й заставити нас самих зруйнувати могилу.

Щоденно, зранку, батареї починали обстріл. Вони били з впертістю й настирливістю. Ворожий артилерійський спостерігач, зовсім не маскуючись, сідав з телефоном у вікні музею, з якого всі наші підходи до Дніпра було видно десятка на півтора кілометрів, і коригував стрільбу.

Декілька днів фашисти таким чином випробовували наше терпіння, проте ні один снаряд наших військ не впав на Чернечу гору, зате артилеристи, точно визначивши звукометричними приладами місце перебування батареї по той бік гори, за один концентрований наліт навісним вогнем дощенту рознесли німецькі гармати. Таким чином могила була збережена.

“Долиною смерті” називали потім солдати той клапоть правого берега під Каневом. Так виник знаменитий букринський плацдарм.

23 вересня 1943 р. було звільнено від фашистів Золотоношу. Через кілька днів після Золотоноші, а саме, 27 вересня 1943 р., було визволено Чорнобай.

Жорстокі бої розгорнулися за місто Черкаси. Надаючи місту великого значення, фашисти перетворили його в потужний укріплений район і підготували його до кругової оборони. 30 днів у надзвичайно складних погодних умовах йшла виснажлива битва за місто.

14 грудня 1943 року його було звільнено.

В тій запеклій борні

Не злічити звитяг.

І стають юнаки

Під овіяний стяг

І доноситься клекіт

до юних Черкас –

То грудневе світання

відлунює в нас. ( Микола Негода)

Наприкінці січня було повністю звільнено великий промисловий і залізничний центр Черкащини – Смілу. Більше двох із половиною років над містом на Тясмині висів чорний фашистський морок. Але мешканці міста чинили героїчний опір німецькій навалі. На те, щоб дійти до Сміли з Черкас (а це по прямій не більше 30 км), нашим військам знадобилося рівно 45 днів.

“Німці, не жаліючи ні сил, ні техніки, неодноразово намагалися відкинути наші війська від Сміли. Та все було даремно. Вдалий фланговий удар, нанесений нашими частинами південно-західніше міста,вирішив його долю. Наші частини після запеклих вуличних боїв повністю оволоділи Смілою!”, - так писав про це Борис Полєвой, на той час військовий кореспондент,

Великі воєнні події на території Черкаської області розвернулися на початку 1944 р. У загальній лінії наших фронтів на Правобережній Україні утворився ворожий виступ із територією в кілька тисяч квадратних кілометрів. Цей виступ стримував дальший наступ наших військ.

Ставка наказала командуючим військами Н.В.Ватутіну й І.С.Конєву знищити Корсунь-Шевченківське угрупування ворога. Корсунь-Шевченківська битва — одна з видатних операцій по оточенню та знищенню великого угруповання противника.

24 січня — 17 лютого 1944 р. війська 1-го та 2-го Українських фронтів провели наступальну операцію в районі міста Корсунь-Шевченківський. Прорвавши оборону противника, війська з'єдналися 28 січня в районі Звенигородки і таким чином завершили оточення великого угруповання 10 дивізій і однієї бригади.

Щоб уникнути зайвого кровопролиття, радянське командування послало в село Шендерівку парламентерів з ультиматумом про капітуляцію. Однак гітлерівці відхилили ультиматум. Бої спалахнули з новою силою. У період Корсунь-Шевченківської операції сотні й тисячі селян підносили за страшного бездоріжжя боєприпаси на передову. Світ не бачив такого немислимого напруження та жертовності.

Весь день 17 лютого точився жорстокий бій, який тривав до полудня. А потім враз стихла стрілянина й фашисти почали здаватися в полон. Невелике поле бою було завалене трупами гітлерівців, понівеченою технікою. Ворожі війська були розбиті. Ця битва завершилася поразкою німецько-фашистських окупантів. Шевченківський край було звільнено від загарбників.

Ворожі втрати Корсунь-Шевченківської битви такі: 55 тис. убитих і поранених, 18 тис. полонених, велика кількість техніки й боєприпасів. 18 лютого 1944 р. Москва салютувала двадцятьма артилерійськими залпами на честь нової знаменної перемоги наших військ. На місцях боїв Корсунь-Шевченківської битви – пам’ятні знаки меморіалу. На братських могилах – монументи, квіти, вінки. Скарбницею народної пам’яті про подвиг наших воїнів став музей історії Корсунь-Шевченківської битви.

За відзнаку в боях 23 частини та з’єднання Червоної Армії були удостоєні почесного найменування “Корсунських”, 6 – почесного найменування “Звенигородських”, 14 нагороджені орденом Червоного прапора, 7 – орденом Богдана Хмельницького. Серед воїнів 102 учасники боїв удостоєні звання Героїв Радянського Союзу, понад 16 000 бійців і командирів нагороджені орденами і медалями.

Продовженням Корсунь-Шевченківської битви стала Умансько-Ботошанська операція 2-го Українського фронту, яка давала можливість визволення всього півдня країни від гітлерівських окупантів. Першим етапом операції була ліквідація умансько-христинівського угруповання. В результаті бойових дій радянські війська заглибились на 45 км. Долаючи непролазну грязюку, виносячи на руках гармати й боєприпаси, наші воїни нестримно рухались вперед. Уманські шляхи в умовах цілковитого бездоріжжя стали могильником для німецької техніки і важкого озброєння. Прорвавши лінію німецької оборони частини 2-ї танкової армії спільно із стрілецькими і артилерійськими впритул підійшли до Умані і зав’язали бої за її визволення, а 10 березня Умань перейшла в руки радянських військ.

Рух опору фашистам у наших краях був одним із найвідчутніших для ворога. Значних втрат гітлерівцям нанесли підпільні групи й організації у містах та інших населених пунктах. За масштабами, політичними і військовими, всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором в розгромі фашизму.

На території нинішньої Черкаської області діяли 24 партизанські загони, в яких налічувалося близько 15 тисяч партизан. Народні месники Черкащини пустили під укіс 72 німецьких ешелони, висадили в повітря 56 мостів, знищили 664 автомашини.

На Черкащині значну бойову діяльність проводили партизанські загони під командуванням Ф.Савченка, С.Пальохи, П.Дубового, А.Куценка, Ф.Щедрова, К.Колодченка, Д.Горячого, М.Соболева, Г.Іващенка, П.Марущака та інших. У партизанському русі виявилась безприкладна мужність народних месників, безмежна відданість народу, палкий патріотизм, могутня духовна сила нашого народу.

У холодноярському партизанському загоні воювали військові й цивільні, люди різного віку, різних національностей, з різною освітою. Багатьох приймали в загін без документів, під чужим прізвищем. Завдяки строгій дисципліні, постійній виховній роботі вдавалося виконувати серйозні бойові операції, завдавати відчутних ударів німецько-фашистським загарбникам.

Ворог сатанів, тому намагався знищити партизанів у лісах, підпільників у містах і селах. Жорстоко вони розправлялися також із сім’ями партизанів. Нелюдських тортур зазнавали захоплені патріоти в катівнях гестапо.

Пліч-о-пліч з дорослими наближали перемогу і юні месники, твої ровесники, ризикуючи життям, а часто і втрачаючи його. В історії Черкаського краю назавжди залишаться ім’я Володі Саморухи, уродженця с.Коритні, що на Монастирищині. Він був бійцем партизанського загону Д.Медвєдєва.

&Kcy;&acy;&rcy;&tcy;&icy;&ncy;&kcy;&acy; 44 &icy;&zcy; 184

Розвідниками Чигиринського партизанського загону під командуванням Дубового були підлітки Коля Печененко, Вася Хільченко й Толя Ткачук. Під час чергової розвідки Ткачука було вбито, а Печененка й Хільченка схватили карателі. Хільченку вдалося втекти, а Печененка піддали жорстоким тортурам. Партизани зуміли визволити Колю. Пізніше Печененка було нагороджено орденом Червоної Зірки й медаллю “За відвагу”.

14-річним прийшов у загін Дубового відомий український поет, автор відомої пісні “Степом, степом” М.Негода. Його літературний хист став у пригоді, коли випускали партизанську газету “На бойовому посту”, редактором якої був Коля Негода.

Серед холодноярських партизанів були також і неповнолітні (Ваня Назаренко, Аня Балох, Петя Костенко та ін.) На Тальнівщині свято бережуть пам’ять про юного героя Вітю Проценка, розвідника місцевої підпільної організації. В 1944 р. 15-річний Проценко загинув у бою з карателями біля с.Гусакового.

http://lnp111a.narod2.ru/vesna_aprel/mai__proletarii_vseh_stra_soedinyaites_pobeda/pioneriyabud_gotov-vsegda_gotov/PAVEL_YANCHEVSKII.jpg

У Стеблеві, на Корсунь-Шевченківщині за розповсюдження листівок окупанти розстріляли підлітка Павлика Янчевського. Загинув також 13-річний Ваня Босенко. А Яша Кикоть із Канівщини допоміг визволити радянського офіцера. Яшу було заарештовано й згодом розстріляно в Золотоноші.

До визволення України залишалося зовсім небагато. Гітлерівці, почуваючи, що горить земля у них під ногами, по-звірячому розправлялися з населенням. Страшна доля спіткала хутір Павлопіль на Маньківщині. Завдяки його віддаленості від населених пунктів, сюди часто навідувались партизани. Ввірвавшись одного разу до хутора, карателі не застали там партизан, і тоді вони вирішили помститися мирним жителям.

Зараз уже мало хто пам’ятає цей маленький хутір на топографічній карті. Якщо увесь світ облетіла звістка про страшну долю Кортелісів, Хатині, то подзвін по Павлополю чується лише якомусь десятку людей, котрим вдалося тоді вибратись із того палаючого хутора і уникнути долі тих, хто залишився там назавжди. Страшенна доля його була сприйнята, як звичайний епізод війни, який, до того ж трактується по-різному.

“… Вбиті, поранені діти, жінки і старі падали до ями, над якою вився стовп диму й полум’я. Закидавши живу могилу снопами й дровами, поливши бензином, карателі запалили її.”

“… Брати мого чоловіка заховали від карателів у ямі, але їх і там знайшли, закололи багнетами. Всього п’ятеро Холодів, що значаться на пам’ятнику, лежать у могилі…”

“… А останньою до могили привели Галину Макарюк з немовлям на руках. Як вона просилася, благала не вбивати хоча б її дитину… Однак не пощадили, нелюди, розстріляли” - це страшні спогади вдів із хутора Буда на Чигиринщині.

Час і доля по-різному перегортають сторінки історії, політики вносять до неї свої корективи. Розпався Радянський Союз, на його місці постали й утверджуються суверенні держави. Але ніколи не зникне пам’ять про людей, які винесли випробування найжорстокішою війною, про нашу спільну перемогу. Минулого не можна забути й замовчати. Серед мужніх людей Черкащини - 149 Героїв Радянського Союзу та 14 повних кавалерів ордена Слави. 460 воїнів були удостоєні Героя Радянського Союзу за визволення Черкащини. Про подвиг воїнів-визволителів нагадують черкащанам пам’ятні знаки, встановлені в різних куточках міста.

Над широким розливом Дніпра здійнявся курган. А на ньому височить бронзова постать матері-Вітчизи. Рука підняла чашу з вогнем. То – вічний вогонь. І горіти йому завжди, ніколи не затухати.

… Звання, і прізвища, і дати

Печалі бронзове лиття.

Лежать наморені солдати,

А не проживши й вік, життя!

Хтось, може, винен перед ними.

Хтось може, щось колись забув.

Хтось, може, зорями сумними

У снах юнацьких не побував.

Хтось, може, має яку звістку,

Якісь несказані слова…

Тут на одному обеліску

Є навіть пошта польова. (Л. Костенко)

Історична пам’ять – дзеркало душі народу. І вічно жити героям у нашій пам’яті і серці поколінь

Настане день,

А він настане,

На сцену вийде в орденах старик, -

Останній в нашім краї фронтовик,

І перед ним уклінно люди встануть. (Лопатіна В.М.)

Ми мусимо знати і не забувати ціну війни і перемоги.

Тарас Григорович Шевченко –

Великий Син України

Виховний захід для учнів 3-4 класів

/До 200-річчя від дня народження

Тараса Григоровича Шевченка /

Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

/Біля імпровізованої хати сидить батько, мати, дитина./

Дитина (звертається до батьків)

Любий тату, милий тату

Ти скажи, навіщо хату

Рушниками ми прибрал

Ніби в свято великоднє?

День який у нас сьогодні,

Що квіток отак багато?

Батько: Так, у нас сьогодні свято!

Дитина: (до матері) Мамо, що ж за свято нині?

Мати: Та Тарасове, дитино!

Знай, колись, моє серденько,

Був у нас Тарас Шевченко.

Дитина: Хто ж він був нам, люба ненько?

Мати: Наймиліша всім людина

І найкращая перлина,

Яку має Україна,

Наша рідная країна.

Учень: читає вірш Остапа Левицького «Тарасе!»

Ти розніс України славу далеко, широко,

І в Слав’ян сім’ї великій ставив нас високо.

Ти показав, що наш народ ще живе, здоровий.

Що язик наш так спосібний, як і інші мови.

Ти розкрив нам сонце ясне, ти нам дав прозріти,

Що ми правду упізнали «І чиї ми діти.

«Учимося», як велів Ти, «Думаєм, читаєм»,

Та і «найменшого брата» разом просвіщаєм.

І просвіта вже несеться від хати до хати;

Щира праця нам приносить вже полон багатий.

Бо се, бач, уже прозріли ті незрячі маси.

Усміхни-ж ся з-за могили, усміхнись, Тарасе!

Вихователь: По всій нашій милій Україні проходять Шевченкові дні з нагоди 200-річчя з дня його народження. І ми сьогодні зробимо уявну подорож Шевченківськими дорогами.

Дитячі роки Т. Шевченка

1. 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар. Батьки дали йому ім’я Тарас. Хлопчик ріс лагідною, чуйною та щирою дитиною. Найбільше він любив свою матінку.

2. Інсценізація «Розмова малого Тараса з матір’ю»

Куточок української хати. Заходить жінка, вбрана в селянський одяг, несе запалену свічку,ставить на столик біля портрета Т.Шевченка. до неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю,а правда що небо на залізних стовпах стоїть? (Слайд 2) Мати. Так синочку правда (Жінка сідає на лаву, хлопчик сідає біля неї).

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив,матусю,бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні,великі,а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла,заздрісна,скупа її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей,робить їм добро,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

3. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка « в науку». За найменшу провину дяк карав своїх учнів різками.

4. Гірке дитинство випало на долю Тараса.Коли йому було 9 років радість і втіха потьмарилися горем: померла мама. І почалося страшне сирітське життя біля мачухи. Чужа недобра жінка дуже погано ставилася до Тараса. Її дратували його мрійність, гаряча вдача. Коли Тарасові виповнилося 11 років, помер і батько від злиднів та важкої роботи. Залишився хлопчик сиротою.

5. З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання. Шевченко дуже любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші.

ІІ. Поетична творчість Шевченка

Робота в групах: «Калина» «Верба» «Барвінок»

Зараз в групах попрацюємо.

Лідерів ви обирайте,

Працювати починайте .

Завдання 1.

Літературна гра « З якого твору?»

1. «Мені тринадцятий минало»	А Раз укриє тебе рясно зеленим покровом
2. «І виріс я на чужині»	Б Поглянув я на ягнята – не мої ягнята.
3. «Ой діброво – темний гаю»	В Аж страх погано У тім хорошому селі.

Завдання 2.

Кросворд « Чи знаєте ви твори Шевченка?»

	5		7
1
		6
2

3


4

По горизонталі:

Неначе сонце засіяло,

неначе все на світі стало

моє …лани, гаї, сади!...

І ми, жартуючи, погнали

Чужі ягнята до… ( води).

Дивлюсь, аж світає,

край неба палає,

соловейко в темнім гаї

сонце… (зустрічає).

Не називаю її раєм –

тії хатиночки у …(гаї).

Тече вода з-під явора

яром на долину.

Пишається над водою

червона… ( калина).

По вертикалі:

На панщині пшеницю жала,

втомилася; не спочивать

пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина …( годувать).

Садок вишневий коло хати,

хрущі над вишнями гудуть,

плугатарі з плугами йдуть.

співають ідучи …(дівчата).

В лиху годину,

якось недавно довелось

мені заїхать в …(Україну).

Завдання 3.

Складання « Дерева життя і творчості Т.Г.Шевченка»:

9 березня 1814року – народився Т.Г.Шевченко

22 квітня 1836 року – викуп із кріпацтва

1838р. – вступив до Академії мистецтв

1840р. – вийшов у світ «Кобзар»

1843р. – приїхав на Україну

1845р. – закінчив Академію мистецтв

1847р. – арешт поета, заслання

1858р. – друзі добилися звільнення і повернення із заслання

1861р. – видав для дітей України «Буквар»

10 березня 1861р. – Т.Г.Шевченка не стало

В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню.

Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів.

Багато віршів, написаних Т.Г.Шевченком,покладені на музику.

«Думи мої ,думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора висока», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… 72 вірша Кобзаря стали піснями.

Дівчатка в українських костюмах виконують пісню «Садок вишневий коло хати»

Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я “Світ не без добрих людей”. Земляки- художники побачили в ньому талановиту людину і викупили з неволі, допомагали з навчанням в Академії мистецтв. І в той час Тарас написав багато творів, які увійшли до збірки ” Кобзар” (1840 р.). Для своєї збірки Тарас Григорович обрав таку назву тому, що колись кобзарями називали народних співців, які ходили від села до села, граючи на кобзі. Вони співали людям пісні про долю України, її народу.

Згодом ця назва стала символом творчості поета, адже він і є Великим Кобзарем – співцем українського народу.

Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

ІІІ. Шевченко- художник

Т. Г. Шевченко був не лише поетом, а ще був й талановитим художником. Багато своїх живописних творів залиш нам у спадок.

Він написав понад 1000 картин.

За свої малюнки Шевченко був нагороджений трьома срібними медалями. Малював портрети, автопортрети, пейзажі, картини про життя народу.

Вихователь: Давайте уявимо, що ми завітали на художню виставку дитячих робіт “Вірші Т.Г. Шевченка в малюнках”. Ці роботи зроблені дітьми з любов’ю до поета, Великого Кобзаря, до нашої рідної України.

Презентація малюнків учнів.

“Садок вишневий коло хати…”

“Пливе човен по Дунаю один за водою…”

“Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.”

“Тече вода з-під явора”

“Зацвіла в долині червона калина.”

· Робота в групах

Завдання 4.

Гра «Склади картину» (Три репродукції Шевченківських творів розрізані на рівні квадрати. Завдання: Скласти картину і визначити її назву)

IV. Ми тебе не забудем, Тарасе!

9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

(На картках слова під номерами, діти стають по-порядку, одна дитина читає)

Т.Шевченко залишив нам заповіт: «Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Учениця.

Я, маленька українка,

Дев’ять років маю,

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він – в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре,та не загине.

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

(Звучить пісня «Бандуристе, орле сизий»)

Вихователь: Щиро любив Т.Шевченко рідну землю, природу України. Давайте сплетемо віночок пам’яті для Т.Г.Шевченка.

Вінок пам’яті Т.Г.Шевченку

(Учні заготовляють каркас-коло з листочками, квітами. Прив’язують стрічки.)

Вихователь: Вітаю всі групи із гарною роботою. У кожної команди вийшов свій вінок пам’яті-вдячності Т.Шевченку. Діти, подякуйте один одному за співпрацю.

Підведення підсумків роботи команд. Аналіз роботи кожної команди. Нагородження учасників команд.

Вихователь: Лідери груп, покладіть руки долонькою догори, усі інші подякуйте їм, приклавши свої долоні до їхньої.

А тепер підведемо підсумок нашої плідної праці. Користуючись наведеними зразками, висловіть свою думку:

Мені цікаво було дізнатися про… …Т.Г.Шевченка.

Я обов’язково прочитаю в додатковій літературі про……

Батькам удома розповім про……

Хочу вивчити….

А де ж ви можете використати те, про що сьогодні дізналися?

На закінчення свята в пам'ять невмирущого Кобзаря послухаємо запис пісні «Реве та стогне Дніпр широкий».

Наш Тарас Шевченко – Сонце України

Коротка біографія Тараса Шевченка

1814 – 1861)

Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії. Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.

1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і, можливо, засвоїв якісь знання з арифметики.

Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Деякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа непереборна пристрасть до малювання. Він мріяв “сделаться когда-нибудь хоть посредственным маляром” і вперто шукав у навколишніх селах учителя малювання. Та після кількох невдалих спроб повернувся до Кирилівки, де пас громадську череду і майже рік наймитував у священика Григорія Кошиця.

Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину П. Енгельгардту. Восени 1829р. Шевченко супроводжує валку з майном молодого пана до Вільно. У списку дворових його записано здатним “на комнатного живописца”. Усе, що ми знаємо про дитину й підлітка Шевченка зі спогадів і його творів, малює нам характер незвичайний, натуру чутливу й вразливу на все добре й зле, мрійливу, самозаглиблену і водночас непокірливу, вольову і цілеспрямовану, яка не задовольняється тяжко здобутим у боротьбі за існування шматком хліба, а прагне чогось вищого. Це справді художня натура. Ці риси “незвичайності” хлопчика помітив ще його батько. Помираючи, він казав родичам: “Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба; він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе”.

У Вільно Шевченко виконує обов'язки козачка в панських покоях. А у вільний час потай від пана перемальовує лубочні картинки. Шевченка віддають вчитися малюванню. Найвірогідніше, що він короткий час учився у Яна-Батіста Лампі (1775 — 1837), який з кінця 1829р. до весни 1830р. перебував у Вільно, або в Яна Рустема (? — 1835), професора живопису Віленського університету. Після початку польського повстання 1830р. віленський військовий губернатор змушений був піти у відставку. Поїхав до і його ад'ютант Енгельгардт. Десь наприкінці лютого 1831р. Шевченко у валці з панським майном помандрував до Петербурга.

У 1832р. Енгельгардт законтрактовує Шевченка на чотири роки майстрові петербурзького малярного цеху В. Ширяєву. Разом з його учнями Шевченко бере участь у розписах петербурзьких театрів.

У 1835р. з Шевченком познайомився учень Академії мистецтв І. Сошенко. Він робить усе, щоб якось полегшити його долю: знайомить з Є. Гребінкою і конференц-секретарем Академії мистецтв В. Григоровичем, який дозволяє Шевченкові відвідувати рисувальні класи Товариства заохочування художників. Згодом відбувається знайомство Шевченка з К. Брюлловим і В. Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони 1838р. викупляють його з кріпацтва.

21 травня 1838р. Шевченка зараховують стороннім учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К. Брюллова, стає одним з його улюблених учнів, одержує срібні медалі (за картини “Хлопчик-жебрак, що дає хліб собаці” (1840), “Циганка-ворожка” (1841), “Катерина” (1842)). Остання написана за мотивами однойменної поеми Шевченка. Успішно працює він і в жанрі портрета (портрети М. Луніна, А. Лагоди, О. Коцебу та ін., автопортрети).

Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком, за його свідченням, у 1837р. Пробудженню поетичного таланту Шевченка сприяло, очевидно, знайомство його з творами українських поетів (Котляревського і романтиків). Кілька своїх поезій Шевченко у 1838р. віддав Гребінці для публікації в українському альманасі “Ластівка”. Але ще до виходу 18 квітня. З'являються перші збірки Шевченка – “Кобзар”, 1840 р. та “Ластівки”, 1841 р.

Навчаючись у Академії мистецтв і маючи твердий намір здобути професійну освіту художника, Шевченко, дедалі більше усвідомлює своє поетичне покликання. Він пише поеми, драми, вірші.

Перша подорож Шевченка на Україну продовжувалася близько восьми місяців. Виїхавши з Петербурга у травні 1843р., поет відвідав десятки міст і сіл України (рідну Кирилівку, Київ, Полтавщину, Хортицю, Чигирин тощо). Спілкувався з селянами, познайомився з численними представниками української інтелігенції й освіченими поміщиками. На Україні Шевченко багато малював, виконав ескізи до альбому офортів “Живописна Україна”. Єдиний випуск цього альбому вийшов 1844р. у Петербурзі.

Весною 1845р. Шевченко після надання йому Радою Академії мистецтв звання некласного художника знову повертається в Україну, де багато подорожує (Полтавщина, Чернігівщина, Київщина, Волинь, Поділля), записує народні пісні, малює архітектурні й історичні пам'ятки, портрети й краєвиди. З жовтня по грудень 1845р. поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише багато творів.

5 квітня 1847р “за створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів” Шевченка було заарештовано, згодом призначено рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу. На вироку цар Микола І дописав: “Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати”. Були заборонені й Шевченкові книжки. Всупереч цьому, з негласного дозволу безпосереднього начальства на засланні він зробив сотні малюнків і начерків — переважно пейзажів, а також портретів і жанрових сцен.

1 травня 1857р. було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби зі встановленням за ним нагляду і забороною жити в столицях.

У кінці березня 1858 р. Шевченко приїхав до Петербурга. Літературно-мистецька громадськість столиці гаряче зустріла поета. В останні роки життя він бере діяльну участь у громадському житті, виступає на літературних вечорах, стає одним із фундаторів Літературного фонду, допомагає недільним школам в Україні.

Влітку 1859 р. Шевченко відвідав Україну. Зустрівся в Кирилівці з братами й сестрою. Мав намір оселитися на Україні. Шукав ділянку, щоб збудувати хату. Та 13 липня біля с. Прохорівка його заарештували. Звільнили через місяць і запропонували виїхати до Петербурга.

У ці роки Шевченко багато працював як художник, майже цілком присвятивши себе мистецтву офорта, багато в чому збагативши його художньо-технічні засоби (1860р. Рада Академії мистецтв надала йому звання академіка гравірування). До активної поетичної творчості Шевченко повернувся не відразу: 1858р. у Петербурзі написав лише два вірші, 1859р. – 11 і велику поему “Марія”, а 1860р. – 32.

У січні 1860р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 написаних до заслання поезій.

Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Похований був на Смоленському кладовищі у Санкт-Петербурзі Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій (тепер Тарасова) горі біля Канева.

Шляхи України у Каневі сходяться

Залите яскравим сонячним світлом, потопає в буянні зелені невеличке українське містечко Канів. Здавалося б, зовні непримітне, воно є справжнім серцем української культури, центром духовного життя.

Не лише в народних прислів’ях стверджується, що «Шляхи України у Каневі сходяться» і «Ніде не будь, а в Каневі побувай, з Чернечої гори на світ подивися», це підтверджує саме життя.

З усіх кінців України та з далекого зарубіжжя їдуть до Канева люди, щоб вклонитися могилі Тараса Григоровича Шевченка, великого українського поета, художника, національного генія, який все своє життя присвятив боротьбі за вільну і незалежну Україну. За своє коротке життя Тарас Григорович зумів передбачити далекі ідеали свого народу. Його творчість виникла з глибини народної історії і спроектована в майбутнє. Його ім’я стало символом пригноблених всього світу, а образ Шевченка став святинею кожного українця.

На величному пагорбі, на висоті 55 метрів над рівнем сивочолого Дніпра, знаходиться могила Великого Кобзаря. Відвідувачів зустрічає монументальна гранітна постать Тараса. Подолавши 342 сходинки, опиняєшся в мальовничому місці з величезними віковими деревами. Екскурсовод запрошує всіх до музею Тараса Шевченка. Відреставрована ошатна будівля радо відкриває двері відвідувачам. Колекція музею нараховує понад 20000 унікальних пам’яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його творів, високохудожні твори українських та зарубіжних митців, шедеври народної художньої творчості.

За період літніх канікул у червні місяці 2013 року в рамках проведення навчальних екскурсій та навчальної практики Шевченківський національний заповідник відвідали учні шкіл Кіровоградської, Вінницької, Черкаської, Тернопільської, Сумської областей; кількох шкіл та колегіуму м. Біла Церква; багатьох шкіл та ліцеїв м. Києва та Київської області. Залучаються до проведення екскурсій також вихованці гуртків туристсько-краєзнавчого спрямування позашкільних та загальноосвітніх навчальних закладів. Разом з учнями до Тараса приїжджають також їх наставники, вихователі, вчителі. Це дає їм чудову нагоду стати ближчими зі своїми вихованцями, краще зрозуміти один одного, обговорити екскурсію, підготувати і провести виховні заходи, спрямовані на засвоєння здобутків української національної культури.

Найбільшу увагу відвідувачів, зазвичай, привертають автопортрети художника та особисті речі Тараса. Вони розкривають Шевченка як звичайну людину, з притаманними йому вподобаннями, індивідуальними рисами характеру, особистісним ставленням до життя.

Викликає зацікавленість українська хата під солом’яним дахом, в одній кімнаті якої жив Іван Ядловський, хранитель Тарасової оселі, в іншій зберігаються експонати першого народного музею Кобзаря «Тарасова світлиця» (1884-1936 роки). «Шевченкова алея» запрошує ще раз зустрітись з невмирущими персонажами літературних творів поета. Все тут сповнене духом поета, його безсмертними ідеями. І хочеться сказати словами вірша:

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

Поезії для дітей Т.Г. Шевченка

Світає, край неба палає

Світає, край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє.

Степи, лани мріють;

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Сади рясні похилились;

Тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

І все то те, вся країна

Повита красою,

Зеленіє, вмивається

Дрібною росою.

Споконвіку вмивається,

Сонце зустрічає…

І нема тому почину,

І краю немає!

Над Дніпровою сагóю *

Над Дніпровою сагóю

Стоїть явор меж лозою,

Меж лозою з ялиною,

З червоною калиною.

Дніпро берег риє-риє,

Яворові корінь миє.

Стоїть старий, похилився,

Мов козак той зажурився.

Що без долі, без родини

Та без вірної дружини,

І дружини і надії

В самотині посивіє!

Явор каже: – Похилюся

Та в Дніпрові скупаюся. –

Козак каже: – Погуляю

Та любую пошукаю. –

А калина з ялиною

Та гнучкою лозиною,

Мов дівчаточка із гаю

Вихожаючи, співають;

Повбирані, заквітчані

Та з таланом заручені,

Думки-гадоньки не мають,

В’ються-гнуться та співають.

* Сага - 1) заболочений вільховий гай

2) річкова затока

Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи, дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх,

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

Ой стрічечка до стрічечки

Ой стрічечка до стрічечки

Мережаю три ніченьки,

Мережаю, вишиваю,

У неділю погуляю.

Ой плахотка-червчаточка,

Дивуйтеся, дівчаточка,

Дивуйтеся, парубки,

Запорозькі козаки.

Ой дивуйтесь, лицяйтеся,

А з іншими вінчайтеся.

Подавані рушники...

Отаке-то козаки!

І досі сниться: під горою

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: — Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

Ой маю, маю я оченята

Ой маю, маю я оченята,

Нікого, матінко, та оглядати,

Нікого, серденько, та оглядати!

Ой маю, маю і рученята...

Нікого, матінко, та обнімати,

Нікого, серденько, та обнімати!

Ой маю, маю і ноженята,

Та ні з ким, матінко, потанцювати,

Та ні з ким, серденько, потанцювати!

Ой діброво — темний гаю

Ой діброво — темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом —

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Возьме її та й огорне

В ризу золотую

І сповиє дорогою

Білою габою —

Та й спать ляже, втомившися

Турбóю такою.

Великий син українського народу – Тарас Григорович Шевченко

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

Незлим, добрим словом.

Мета: поглибити знання дітей про життєвий та творчий шлях Т.Г.Шевченка. Продемонструвати чарівність та волелюбність Шевченкового слова; показати, як поет оспівує красу рідного краю. Вчити добирати необхідний матеріал з літератури. Розвивати вміння виразно, чітко читати вірші, збагачувати словник учнів, сприяти національному вихованню учнів, формувати почуття гордості за Україну. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Хід заходу

Усний журнал

Присутні: учні 3-х, 4-х класів.

І сторінка

Життєвий шлях Т.Г.Шевченка

Тарасова доля – то правда жива.

Шевченкове слово в віках не старіє...

Ми Шевченка славить будем і ніколи не забудем.

Інсценізація

Звучить пісня на слова Т.Шевченка “Думи мої”.

(Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик. Матусю, а правда що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так, синку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає “Колискову”)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив.

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив... Марусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся мій хлопчику. (Гладить його по голові).

1 учень. У с. Моринці на Черкащині в хаті кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник - це народилася дитина. Для пана - нова кріпацька душа, а для України - великий поет, буремний Тарас, незламний Кобзар. Це сталося більш як півтора століття тому, 9 березня 1814 року.

2 учень. Світлі дні дитинства були недовгими. Перше тяжке горе, що вразило серце малого Тараса і принесло лихо в Шевченкову родину, - смерть матері. Мачуха, яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло: сльози, бійки, сварки, образи і приниження.

На 12 році Тараса спіткало нове горе - раптово, простудившись у дорозі, помер батько.

3 учень. Доля привела 17- річного Тараса до Петербурга, пишної і величавої столиці Російської імперії, до міста, де він прожив у цілому 17 років, де сталися важливі події його, де він став художником і вільною людиною.

4 учень. 22 квітня 1838 року пан видав вільну своєму кріпаку Тарасові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури того часу: В. Жуковському, К. Брюллову, Є. Гребінці, В. Григоровичу,

А. Мокрицькому, які зібрали і заплатили за поета 2500 крб.

5 учень. Ще одна подія, знаменна не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України, - вихід у світ книги віршів,, Кобзар" у 1840 р. Справді,

„Кобзар" належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То святиня, національна Біблія України.

6 учень. За бунтівливі вірші Шевченка жорстоко покарали - 10 років солдатської муштри, які й підірвали його здоров'я. Вирок царя мав означати й духовну смерть Кобзаря - йому заборонялося писати й малювати. Але зболена душа не могла мовчати - писав і малював, ховаючи у „ захалявні книжечки".

7 учень. Через 10 років поета звільнили, він повернувся у Петербург, 1859 року ще раз, втретє і востаннє відвідав Україну. Хворий поет доживав свій страдницький вік у Петербурзі. Уже будучи хворим, видав український буквар для недільних шкіл, планував видати ряд підручників.

8 учень. Помер Т. Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі в Санки-Петербурзі. Але у травні цього ж року тіло великого Кобзаря було перевезене в Україну. З того часу 22 травня - День пам'яті поета, день національного трауру України.

Світлий нетлінний образ степової Чернечої гори - могили великого Кобзаря - став національною святинею.

ІІ сторінка

Співець української природи

Інсценізація

Тарас. Катре! Де ти?

Катря. Я ось тут.

Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!

Тарас. Сестричко!

Катря. Що?

Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, я намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось так зле.

Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.

Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?

Катря. Всюди є сирітки по світі мій дороги хлопчику. Але ти не думай про се йди над потічок гратися.

Учень. Любов Шевченка до природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу, картини природи є неперевершеними зразками живопису слова.

Учень. Пригадаймо чудову картину ранку в творі "Сон":

...світає, Край неба палає;

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає. Тихесонько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Ой діброво — темний гаю!

Учень. Ой діброво — темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом,—

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Возьме її та й огорне

В ризу золотую

І сповиє дорогою

Білою габою,—

Та й спать ляже, втомившися

Турбою такою.

Учень. Тече вода з-під явора

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Поміж осокою

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

І ти, моя єдиная,

Встаєш із-за моря,

З-за туману, слухняная

Рожевая зоре!

І ти, моя єдиная,

Ведеш за собою

Літа мої молодії,

І передо мною

Ніби море заступають

Широкії села

вишневими садочками

І люде веселі.

І ті люди, і село те,

Де колись, мов брата,

Привітали мене.

ІІІ сторінка

Борець за волю народу

Учень. В Тарасі Григоровичі Шевченкові ми бачимо нашого сучасника і соратника; він дорогий, близький нам своїм немеркнучим словом, та своїми віршами, його слово звеличує красу боротьби і перемоги, виховує найкращі людські почуття, закликає до дружби і творчого співробітництва народів світу.

Учень. За бунтарські вірші Т.Г.Шевченка забрали в солдати.

Та малює й пише

Він таємно там.

Гнівні його вірші

Страх несли панам.

Учень. Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота.

О думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся, але не каюсь!

Учень. Туга за рідним краєм, рідною природою звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

Світе ясний! Світе тихий!

Світе вольний, несповитий!

За що ж тебе, світе-брате,

В своїй добрій, теплій хаті

Оковано, омурано (Премудрого одурено),

Багряницями закрито

І розп'ятієм добито?

Не добито! Стрепенися!

Та над нами просвітися,

Просвітися!.. Будем, брате,

З багряниць онучі драти,

Люльки з кадил закуряти,

Явленними піч топити,

А кропилом будем, брате,

Нову хату вимітати!

Тут, і всюди — скрізь погано

Душа убога встала рано,

Напряла мало та й лягла

Одпочивать собі, небога.

А воля душу стерегла.

Прокинься,— каже.— Плач, убога!

Не зійде сонце. Тьма і тьма!

І правди на землі нема! —

Ледача воля одурила

Маленьку душу. Сонце йде

І за собою день веде.

І вже тії хребетносилі,

Уже ворушаться царі..

І буде правда на землі.

Учень. Марку Вовчку

Напам'ять 24 січня 1859

Недавно я поза Уралом

Блукав і господа благав,

Щоб наша правда не пропала,

Щоб наше слово не вмирало;

І виблагав. Господь послав

Тебе нам, кроткого пророка

І обличителя жестоких

Людей неситих. Світе мій!

Моя ти зоренько святая!

Моя ти сило молодая!

Світи на мене, і огрій,

І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите,

Голоднеє. І оживу,

І думу вольную на волю

Із домовини воззову.

І думу вольную... О доле!

Пророче наш! Моя ти доне!

Твоєю думу назову.

ІV сторінка

Шевченко – художник

Учень. Хоче малювати,

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду.

Учень. Здібності до малювання виявилися в нього ще з дитинства. У спогадах родини Шевченка є немало свідчень про те, що настінне народне малювання, вишивки будили в нього пристрасть до створення власних малюнків. А коли він почав учитися в дяківській школі, ця пристрасть розвинулася ще сильніше.

Учень. Згодом пан Енгельгард забирає Шевченка в Петербург. І Тарас став козачком. Зустріч в Петербурзі з земляком – художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Байкар Гребінка, художник Брюлов, Венеціанов, поет Жуковський побачили здібності молодого художника і викупили його з неволі.

В 1845 році він закінчив Петербурзьку художню академію з двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Шевченко малює портрети, картини, робить ілюстрації для своїх віршів, зарисовує пам’ятки минулого.

Автопортрет 1840-43 холст, масло	Портрет детей Репнина - Волконского холст, масло, 1841
Цыганка-гадалка 1841, акварель	Катерина 1842, холст, масло

Пожар в степи 1848, бумага, акварель	Шхуны у форта Кос-Арал бумага, акварель
Форт Кара-Бутак 1848, бумага, акварель	Казак на коне 1848-49,бумага, акварель

Лунная ночь 1848-49, бумага,акварель	Портрет Х. М. Маевской 1843, холст, масло, музей Т.Г. Шевченко
Портрет Е. Кейкуатовой 1842, холст, масло, музей Т.Г. Шевченко	Портрет Гребинки, акварель, 1837
Автопортрет 1861, холст, масло	Портрет Г. И. Закревской 1843, холст, масло

Тарас Шевченко - України син.

«Здається - кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна…”

(Т.Шевченко).

Мета заходу: формувати в молодших школярів почуття любові до України, пошани до великого Кобзаря, бажання приносити користь країні. Розширювати та поглиблювати знання про Україну, викликати почуття любові до Батьківщини, гордості за її здобутки, формувати національну свідомість, виховувати справжніх громадян-патріотів, які люблять свою країну, бажають примножувати її славу.

Обладнання: фотографії, картинки, репродукції картин Т.Шевченка, карточки для гри, записи пісень.

Хід заходу

Слухання пісні " Україно-краю" (сл. і муз. О. Матраєва ).

Вступна бесіда.

Який край виконавець пісні називає наймилішим і найріднішим? Чому?

Сьогодні ми поговоримо про нашу Україну, пригадаємо, що відомо нам про нашу неньку-Батьківщину, про людей, які прославили її на весь світ.

- - Яке свято ви найбільше любите? ( День народження)

- - Скільки виповнилося вам років?

- - Коли святкуєте свій день народження?

- - А коли святкує свій день народження наша країна?

- Наша країна ще дуже молода, 24 серпня їй виповнилося тільки 22 роки.

Це свято називається Днем незалежності України. В кожному місті, селищі чи селі люди святкують його, відправляючи молебні за рідну державу в церквах, проводячи святкові концерти, змагання, веселі гуляння. Ви можете запитати мене, чи насправді Україна така молода? Ні, їй більше тисячі років. Але історія нашої держави сумна і трагічна. Чудова природа України, її родючі землі, прекрасні міста і мальовничі села здавна вабили чужинців, які хотіли привласнити багатства нашого краю, а людей перетворити на рабів. Багато років наша Україна не була вільною державою, а залежала від інших держав: Польщі, Австрії, Угорщини, Росії. І тільки 22 роки ми незалежні і вільні, бо маємо свою державу.

Гра "Інтерв'ю з України".

Зараз ми проведемо незвичайну гру. Клас ділиться на дві групи.

Одна група - журналісти, що приїхали в гості до українців, друга - господарі. Журналісти запитують, гості - відповідають на запитання.( Щоб охопити різні аспекти, на дошці записані теми, по яких складають запитання).

Державні символи.

Столиця України.

Народні звичаї і традиції.

Національне вбрання українців.

Люди, які прославили Україну.

Вірним сином українського народу був Тарас Григорович Шевченко, що народився на українській землі, під українським небом.

Колись давно, майже 200 років тому, 9 березня 1814 року, у бідній селянській родині народився хлопчик. Своє тепло, свою любов і ніжність передавала матуся синочкові, співаючи йому колискові пісні.

Тарас ріс розумним хлопчиком. Був він пустотливим, допитливим, мрійливим, мав феноменальну пам'ять, любив природу, пісні, розповіді про минуле.

В Україні дітей змалку вчили шанувати батьків. Маму й тата називали на "ви". Діти слухали свою матір, не ображали її, допомагали у роботі.

Тарасові батьки були кріпаками. Вони тяжко працювали на пана від ранку до ночі, але зодягнути і прогодувати свою велику родину були неспроможні. Мали Шевченки шестеро дітей: Катерину, Михайлика, Тараса, Ярину, Марусю, Йосипа. Найближчою Тарасові була Катерина, яка замінила йому матір. Тарас залишився сиротою: коли йому було 9 років, померла мати, а за 2 роки не стало і батька.

Тяжко-важко в світі жити сироті без роду:

Нема куди прихилиться, - хоч з гори та в воду!

Ще дитиною почав Тарас малювати і писати вірші. Дуже рано у Тараса виявився хист до малювання. Змалку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував, залюбки зображував птахів, звірів, людей. Коли служив у пана, потай змальовував картини. У Петербурзі молодому Шевченкові пощастило: друзі викупили його в пана з кріпацтва, і він вступає до академії вчитися на художника.

Подивіться на його картини: як гарно він малював! Вже наприкінці життя його було вшановано званням академіка. Але найбільше знає і любить Україна Т.Шевченка як свого великого поета.

Хто, скажіть-бо, міг гадати,

що в такій неволі

Збереглись скарби в Тараса,

незнані ніколи?

А була його багатством, хистом небувалим

Дивна пісня, що із серця

у світі вітала.

І пішли слова Тараса

Мандрувати всюди -

Просто в серце западали

Кріпацькому люду.

Фізкультхвилинка "Тече вода з під явора" ( пісня на сучасний мотив, діти виконують танцювальні рухи)

Інтерактивна гра "Музиканти"( робота в парах)

Від назви музичного інструмента діти утворюють слово - спеціальність музиканта:

скрипка - скрипаль

гітара - гітарист

баян - баяніст

піаніно - піаніст

барабан - барабанщик

сопілка - сопілкар

бандура - бандурист

кобза - кобзар

Продовження розповіді про Т.Шевченка.

Тарас Шевченко писав про долю й недолю свого народу, про його славне минуле. Вірші поета були видані окремою книжкою, яка називається "Кобзар". Люди плакали , коли читали чи слухали ці поезії, бо в цій книжці велика сила і мудрість. Щирі слова пройняті великою любов'ю до України, усім припадали до серця.

Поетична сторінка.

Грицько Бойко

Про дідуся Тараса

В зелені квітучій Канів на Дніпрі.

Пам'ятник на кручі, на крутій горі.

Чом дорослі й діти цю торують путь?

І для чого квіти всі сюди несуть?

В нас на Україні в кріпака колись

У старій хатині хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі, він ягняток пас.

Вмерли мама й тато... Сирота в дяка, -

Тут була в хлоп'яти грамота гірка.

В пана-бусурмана козачком служив.

В Петербурзі згодом панові служив.

Ой, яка охота в хлопця малювать! -

Та тяжка робота - пану догоджать...

Нишком він малює статуї в саду,

Та вночі віршує про людську біду.

І хоч він картини добре малював, -

Скільки ж бо хлопчина тих знущань зазнав!

Та в людському морі стрілися брати,

Що зуміли в горі йому допомогти.

Викупили друзі! Вільним став Тарас!

Чому ж серце в тузі, біль чому не згас?

Гнули люди спини на панів лихих.

Кріпака-людину! - пан продати міг.

Мучились в неволі бідні трударі,-

Про кріпацьку долю пише в "Кобзарі".

Мріє про свободу молодий Тарас,

Щоб дала народу щастя світлий час.

Цар його в солдати в дикий край заслав,

Малювать, писати кат забороняв.

Та малює й пише він таємно там.

Гнівні його вірші страх несли панам!

За ясну свободу, світле майбуття,

Він віддав народу все своє життя!

Як дітей любив він! - Мріяв,щоб малі

Скрізь росли щасливі, - на усій землі!

На Вкраїні милій Канів на Дніпрі.

Тут його могила на крутій горі.

В ній лежить великий наш співець Тарас.

Він в усіх навіки у серцях у нас.

І дорослі й діти цю торують путь,

І вінки і квіти всі сюди несуть.

Тож як будеш часом в Каневі колись, -

Дідусю Тарасу низько поклонись.

Читання віршів Т.Шевченка і про Т.Шевченка учнями.

Роляник "Я Шевченка поважаю"

Про Тараса, про Шевченка нам розказувала ненька,

Про Тарасових батьків, про сестер і про братів.

Та й розповідав нам тато і цікаво, і багато,

Як Тарасик виростав, як поетом славним став.

Я Шевченка поважаю, вірші все його вивчаю -

Ось уже навчився я десять віршів з "Кобзаря".

Привіт Тарасові

Я, білявка Галя, дівчинка маленька.

Віршиком вітаю нашого Шевченка.

Віршиком вітаю нашого Тараса.

Він бо України слава і окраса.

Я портрет Шевченка приберу в зелене,

Щоб Тарас злегенька усміхнувсь до мене.

У вікні любисток, на підлозі м'ята,

У простій оправі - книга серед книг.

Наче щедре сонце оселилось в хаті,

Як велике щастя, стало на поріг!

Мудра, світла книга - то "Кобзар" Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з прадідівського часу:

Як "Кобзар" у хаті - буде щастя, знай!

Підсумок заходу.

Слухання пісні "Україно, ми твоя надія" ( автор Р. Галаган)

- Хто є надією України? Чому ви так думаєте?

«Вінок Кобзареві»

Виховна година

Мета: ознайомити учнів з дитинством Т.Г. Шевченка. Розвивати пам’ять, мислення, творчу уяву. Виховувати почуття любові і поваги до світлого образу поета – мислителя Т.Г. Шевченка.

Обладнання: відео-презентація, портрети Т.Г.Шевченка, репродукції картин, ілюстрації творів.

Вихователь.

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам’ять Шевченка

Сьогодні, діти, ви ознайомитесь з дитинством видатного українського поета та художника, нашого «Кобзаря», Тараса Григоровича Шевченка.

9 березня 1814 року на Черкащині, в селі Моринці, у родині селянина – кріпака пана Енгельгарда, Григорія Шевченка, народився великий поет. Діти, що означає слово «кріпак»? Це людина, закріплена за паном, яка працює на нього. Пан міг кріпака продати, купити, виміняти, як річ.

В селі Кирилівки минули дитячі роки Тараса. У 9 років Тарас залишився без матері, зазнав тяжких знущань лихої мачухи. Коли хлопчику було 11 років, помер батько. Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Був він і пастухом, і кухарчуком, тобто слугою у пана.

Учні

У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас,

Він не вчивсь у школі,

Він ягнята пас.

Вмерли мати й тато...

Сирота - в дяка.

Тут була в хлоп’яти

Грамота гірка.

Вихователь. Ось як згадує Т.Г. Шевченко про своє дитинство.

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога...

Тарас був допитливий, розумний і цікавий на все. І старша сестра Катруся ледве встигала відповідати на його нескінченні запитання.

Довгими вечорами збирались селяни у хаті діда Івана послухати розповіді про боротьбу з панами, багатіями. З цікавістю слухав ці розповіді Тарасик і уявляв себе гайдамакою, який іде боронити людей від злого пана. Отак минули дитячі роки Шевченка. Навчивсь Тарас читати, писати, а згодом і дуже гарно малювати. Та скрізь Шевченко бачив кривду, бачив, як пани знущаються над бідними. Він дуже любив рідний край, рідну природу. Та не мав він щастя на рідній землі. Про це писав у багатьох віршах.

Учень

Хоче малювати

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободу,

Світле майбуття –

Він віддав народу,

Все своє життя.

Вихователь. Цар і пани були дуже злі за такі вірші та Т.Г.Шевченка, віддали його у солдати й заслали в далекі степи. Минуло 10 тяжких років царської неволі. Хвороба підкралася до Шевченка. Помираючи, він просив, щоб його поховали на його любій Україні, серед степу широкого. Друзі поета виконали цей заповіт. Над Дніпром на увисокій кручі поховали Великого Кобзаря, яку народ називає Тарасовою. Тут часто можна почути народних співців і музикантів, які співають і грають на кобзі (бандурі). Це кобзарі. Діти, чому Шевченка називають Кобзарем?

Колись у сиву давнину, ходили по Україні старі люди (часто вони були сліпі), співали про тяжке життя, про героїчні подвиги козаків. Співаючи вони грали на старовинному інструменті – кобзі. Назва інструменту і дала назву – кобзарі. Т.Г.Шевченко не грав на кобзі, не співав пісень по дорогах України, але коли читаєш його твори, то ніби чуєш ніжну, сумну пісню про тяжке життя народу.

ІІ. Відео-презентація «Дітям про Т.Г.Шевченка».

ІІІ. Читання оповідання «Тарасів сон» Василя Ковалюка.

1) читання оповідання вихователем;

2) з’ясування розуміння тексту учнями.

- Про що думав Тарас того вечора?

- Куди він побіг, щоб заховатися від мачухи?

- Що сказала синочкові мати уві сні?

- Про що він просив померлу маму?

ІV. Пам’ять про поета вічна. До своїх нащадків, до нас з вами, поет звертався словами:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній новій

Незабудьте пом’янути

Не злим тихим словом.

Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять:іменем Шевченка названо вулиці, театри. На майданах міст і сіл споруджено пам’ятники поету.

Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани

Тебе пом’янули.

І народи Вкраїни

Заповітів твоїх не забули.

Блог методичних рекомендацій для вихователів ГПД

Група продовженого дня щодня стає однією з провідних форм організації життєдіяльності молодших школярів.

0 коммент.:

Отправить комментарий

Author

Popular Posts

Общее·количество·просмотров·страницы

Blog Archive

Поиск...

Блог методичних рекомендацій для вихователів ГПД

date_replace('четверг, 12 февраля 2015&#8239;г.'); Група продовженого дня щодня стає однією з провідних форм організації життєдіяльності молодших школярів.

0 коммент.:

Отправить комментарий

Author

Popular Posts

Общее·количество·просмотров·страницы

Blog Archive

Поиск...

Група продовженого дня щодня стає однією з провідних форм організації життєдіяльності молодших школярів.